01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"16" червня 2009 р. Справа № 5/092-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2000», м. Полтава
до
Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», м. Кагарлик
про
стягнення 73701,39 грн.
за участю представників:
позивача:
Тукало В.І. -дор. від 28.01.2009р.
відповідача:
Лазоренко А.В. -дов. від 11.02.2008р. № 1-02/08
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2000»(далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»(далі -відповідач) про стягнення 73701,39 грн., з яких 68089,88 грн. основного боргу, 1864,61 грн. інфляційних втрат, 488,73 грн. 3% річних та 3258,17 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з охорони об'єкта.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 16.06.2009р. згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 40000 грн. основного боргу, 1864,61 грн. інфляційних втрат, 488,73 грн. 3% річних та 3258,17 грн. пені.
За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 40000 грн. основного боргу, 1864,61 грн. інфляційних втрат, 488,73 грн. 3% річних та 3258,17 грн. пені.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 16.06.2009р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач надав відзив на позов в якому проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 40000 грн. не заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір на спеціалізовану постову охорону об'єкта від 15.09.2008р. № 1852 (далі -договір), відповідно до умов якого відповідач - замовник передає, а позивач виконавець приймає під спеціалізовану постову охорону усе визначене в Додатку № 1 до даного договору (Дислокація), з усім майном, що знаходиться в ньому, і належить відповідачу на праві власності.
Згідно п. 2.1 договору, позивач надає відповідачу послуги, а відповідач сплачує за надані послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації (Додаток № 2 -Умови розрахунку оплати за послуги «Виконавця»), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Оплата послуг позивача здійснюється відповідачем згідно договору, не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 2.5 договору).
Договір послуг з охорони укладається терміном на один рік і набирає чинності з дати його підписання. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії договору по закінченню його терміну або про його переукладення, договір залишається в силі на колишніх умовах на той же термін.
На виконання умов договору позивач за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. надав, а відповідач прийняв послуги по охороні об'єкта на загальну суму 139169,88 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за вказаний період, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Разом з тим відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань розрахунок за надані послуги по охороні об'єкта здійснив частково на суму 99169,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 40000 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг з охорони об'єкта, доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 40000 грн. заборгованості.
На протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунку за охоронні послуги, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з 01.12.2008р. по 28.02.2009р. складають 1864,61 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 20.12.2008р. по 26.03.2009р. складають 488,73 грн.
Здійсненний позивачем розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 3.1.4 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний день затримки, яка за його розрахунком складає 3258,17 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40000 грн. заборгованості, 488,73 грн. трьох процентів річних, 1864,61 грн. інфляційних втрат та 3258,17 грн. грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»(09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-2000»(юр. адреса: 36000, м. Полтава, вул. Чураївни, 9, кв. 112, факт. адреса: 36038, м. Полтава, вул. Шевченка, 100, код ЄДРПОУ 30285066) 40000 (сорок тисяч) грн. - боргу, 1864 (одну тисячу вісімсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 73 коп. 3% річних, 3258 (три тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 17 коп. пені, 738 (сімсот тридцять вісім) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.
Дата підписання рішення 10.08.2009р.