01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16 т. 230-31-77
"18" серпня 2009 р. Справа №8/050-09
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Кожанське”, с. Кожанка, Фастівський район
до відповідача Фастівської районної державної адміністрації, м. Фастів
про визнання права на земельну ділянку,
Суддя Чорна Л.В.
Представники:
від позивача: Мочинський А.Р. -довір. б/н від 23.02.2009р. - представник;
від відповідача: Виговська Н.М. -довір. №06-28/1836 від 29.09.2008р. -нач. юр. відділу.
суть спору:
Позивач просить суд визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 591,0965га, в тому числа: ріллі 509,6965га, під господарськими будівлями і дворами 81,4га за межами населеного пункту на території Кожанської селищної ради Фастівського району та в межах населеного пункту площею 25,3га та зобов'язати відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації та оформити право користування позивачу на зазначену земельну ділянку шляхом внесення змін до державного акту на право постійного користування землею №16, видного на підставі рішення №05-05-XXII від 23 травня 1995р.
Позивачем подане доповнення до позовної заяви, а саме: позивач стверджує, що загальні збори товариства про затвердження проекту землеустрою щодо організації земель не проводились, що підтверджується довідкою Міжгалузевого реєстраційного центру №862/01 від 06 липня 2009р., при цьому позивач посилається на ст. 97 Цивільного кодексу України, Закон України „Про господарські товариства”, ст. 83, ч. 10 ст. 149, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відбулась добровільна відмова позивач від права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки відповідно до розпорядження Фастівської РДА від 21.04.2003р., клопотання Кожанської селищної ради від 25.03.2003р. та рішення Кожанської селищної ради від 19.03.2003р. створено робочу групу по проведенню робіт з приватизації земель державної власності ВАТ „Кожанське”, якою визначені форми власності і категорії земель.
Також відповідач посилається на проект землеустрою щодо організації земель ВАТ „Кожанське” з визначенням вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовах кадастрових гектарів в межах Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 324 та главу 23 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог суду Управлінням земельних ресурсів у Фастівському районі подані письмові пояснення стосовно спірної земельної ділянки. Згідно державної статистичної звітності із кількісного обліку земель (форма 6-зем, форма 2-зем) станом на 01.01.2006р. за ВАТ „Кожанське” рахувались земельні ділянки загальною площею 2 752,00га, в тому числі: рілля -2670,60га, під господарськими будівлями і дворами -81,40га. Зазначені земельно-кадастрові дані введені управлінням земельних ресурсів до звітності на підставі Проекту землеустрою щодо організації земель ВАТ „Кожанське” з визначенням вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах в межах Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області.
Відповідно до інформації Фастівського районного відділу №32 Київської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” договорів оренди земельних ділянок по ВАТ „Кожанське” в межах Кожанської селищної ради Фастівського району не зареєстровано, тому управління земельних ресурсів при складанні державної статистичної звітності зі кількісного обліку земель (форма 6-зем, форма 2-зем) станом на 01.01.2008р., 01.07.2008р., 01.01.2009р. дане товариство не зазначено.
Позов підлягає задоволенню частково.
судом встановлено:
Відкрите акціонерне товариство „Кожанське” /позивач/ засноване відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 28.05.1996р. №7/40-Вп шляхом перетворення державного сільськогосподарського підприємства „Кожанський бурякорадгосп” у відкрите акціонерне товариство згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі” від 17 травня 1993р. за №51-93 та Порядком перетворення у відкриті акціонерні товариства, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 1992р. за №686.
Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації /відповідач/ №365 від 12 червня 1996р. „Про перереєстрацію Кожанського бурякорадгоспу у відкрите акціонерне товариство „Кожанське” зареєстроване відкрите акціонерне товариство „Кожанське”.
Відповідно до плану приватизації ДСП „Кожанський бурякорадгосп”, затвердженого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області від 14 травня 1996р., приватизація підприємства проведена як цілісного майнового комплексу. Виділення з складу підприємства окремих структурних підрозділів планом приватизації визнано недоцільним.
Згідно рішення Фастівської районної ради народних депутатів від 23 травня 1995р. №05-05XXII Кожанському бурякорадгоспу надано у постійне користування земельну ділянку площею 3553,2га, про що видано відповідний Державний акт на право постійного користування землею.
Згідно п. 2 рішення №02-06-XXIY від 19 березня 2003р. Кожанської селищної ради Фастівського району вирішено передати у приватну власність ВАТ „Кожанське” землі сільськогосподарського призначення на території Кожанської селищної ради.
Доказів виконання зазначеного, у встановленому законодавством порядку, до суду не подано.
Згідно п. 6 зазначеного рішення вирішено просити відповідача 15% земель сільськогосподарського призначення передати в резерв Кожанської селищної ради.
Доказів згоди позивача до суду не подано.
Згідно піврічного звіту про наявність та розподіл земель району (форма -6-зем) станом на 01.07.2007р. за позивачем рахується земельна ділянка, загальною площею -591,0965га, в тому числі: ріллі -509,6965га, під господарськими будівлями і дворами -81,4000га, за межами населеного пункту на території Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, в межах населеного пункту рахується земельна ділянка загальною площею 25,300га, в тому числі: під господарськими будівлями і дворами -25,3000га, що підтверджується довідкою Фастівського районного відділу земельних ресурсів №2524 від 25.09.2007р.
Суд звертає увагу, що дані надані управління земельних ресурсів у письмових поясненнях та у довідці №2524 від 25.09.2007р. різні, тому до уваги взяті бути не можуть.
Листом №156 від 20.03.2008р. позивач звернувся до відповідача про надання спірної земельної ділянки в користування для сільськогосподарських потреб та надання дозволу на виготовлення технічної документації.
Згідно листа відповідача звернення позивача стосовно інвентаризації земельної ділянки знято з розгляду з відсутністю документів, що підтверджують факти викладені у зверненні.
Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області №459 від 06 червня 2007р. у позивача вилучено із землекористування земельну ділянку загальною площею 2225,4455га, в тому числі: ріллі -2155,7755га, полезахисних лісосмуг -39,3700га., під господарськими шляхами і прогонами -23,4000га, сіножаті -5,2000га, заболочені землі -1,7000га.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.
У ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути позбавлений права власності на землю та що право приватної власності є непорушним. У цих конституційних нормах відображений основний зміст принципу невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами і територіальними громадами належних їм прав і свобод. Принцип невтручання держави у здійснення права на землю громадян і юридичних осіб реалізований у ст. 154 ЗК України, якою встановлено, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.
Забезпечення гарантій прав на землю є одним з важливих принципів земельного законодавства.
Конституцією та Земельним кодексом України забезпечено рівність прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Доказів згоди позивача про вилучення земельних ділянок у встановленому законодавством порядку відповідачем до суду не подано.
Згідно копії протоколу загальних зборів від 25.09.2002р. затверджено протоколи засідання комісії по роздержавленню та паюванню землі /протокол №1 від 26.03.2002р. та протокол №2 від 24.09.2002р./ по питаннях відмови в наданні земельних паїв.
Згідно копії протоколу №1 від 08.04.2003р. загальних зборів вирішено ретельно перевірити списки акціонерів, що числилися на 12.03.2002р. на право одержання частки землі /паю/, перевірені списки обновити і вивісити в відділках для ознайомлення.
Оригінали витребуваних судом протоколів сторони не подали, копії витягів суд оцінює критично.
Крім того, в силу ст. 97 Цивільного кодексу України та Закону України „Про господарські товариства” керівник підприємства одноособово не може вирішувати питання щодо вилучення земельної ділянки.
Згідно довідки Міжгалузевого реєстраційного центру №862/01 від 06 липня 2009р. загальні збори товариства про затвердження проекту землеустрою щодо організації земель ВАТ „Кожанське” від 29 серпня 2004р. не проводились.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання права (ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню частково.
Щодо заперечень відповідача, то вони спростовуються вищевикладеним та зібраними матеріалами справи.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив :
Визнати за відкритим акціонерним товариством „Кожанське” (код ЄДРПОУ 00385885, р/р №260061532 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Василькова, МФО 321994, 085551, Київська область, Фастівський район, вул. Інтернаціональна, 1) право на земельну ділянку загальною площею 591,0965га.
По решті -відмовити.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Чорна Л.В.