ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 травня 2015 року № 826/17799/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА»
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України
про визнання протиправними та скасування рішень, -
11 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі - ПІІ «Лукойл-Україна») з адміністративним позовом про:
- визнання протиправним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 11 жовтня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та заборони експлуатації АЗС 11-24;
- визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24 жовтня 2013 року № 483/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
- визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24 жовтня 2013 року № 484/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позову Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року справу прийнято до провадження суддею Погрібніченко І.М.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача відносно факту вчинення позивачем правопорушень не відповідають дійсності, оскаржувані припис та постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, на думку позивача, прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві діяли відповідно до вимог чинного законодавства, оскаржувані припис та постанови прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Представник третьої особи - Державної архітектурно-будівельної інспекції України просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПІІ «Лукойл-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 16 листопада 1999 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 лютого 2005 року № 10741200000005310. Місцезнаходження ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68.
08 травня 2015 року Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві проведено реєстрацію змін до установчих документів позивача, а саме змінивши найменування з ПІІ «Лукойл-Україна» на ПІІ «АМІК УКРАЇНА", у зв'язку із чим належним позивачем у справі є вказане підприємтсво.
До видів діяльності ПІІ «АМІК УКРАЇНА» за КВЕД згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18 грудня 2012 року серії АА № 762718 відносяться: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 85.32 Професійно-технічна освіта, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі звернення Громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 25 вересня 2013 року № 25.13 проведено позапланову перевірку дотримання ПІІ «Лукойл-Україна» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва автозаправна станція «Лукойл» № 11-24 на проспекті Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва, за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2013 року.
Під час перевірки відповідачем було встановлено, що на АЗС «Лукойл» № 11-24 (об'єкт відноситься до V категорії складності відповідно до додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності» від 27.04.2011 № 557 та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва»), яка розташована на проспекті Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва та належить позивачу на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав, виконано будівельні роботи із технічного переоснащення (відповідно до пункту 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» технічне переоснащення - це комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних властивостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб; технічне переоснащення діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт) автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними без документів, що надають право на виконання таких робіт, а саме: паливо-роздавальні колонки, які були встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh та мали максимальну продуктивність 40х40 літрів за хвилину, замінені на нові паливо-роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва TOKHEIM UK Ltd, Великобританія, зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80х80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120х120 літрів за хвилину, DSC-W510, серійний номер 3044425, чим порушено вимоги частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI. На момент перевірки автозаправна станція експлуатується без прийняття її в експлуатацію у встановленому законодавством порядку після виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.
11 жовтня 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Вказаним приписом від позивача вимагалося заборонити експлуатацію зазначеного об'єкту з 11 жовтня 2013 року та усунути допущені правопорушення відповідно до чинного законодавства та вимагалося повідомити Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про його виконання в термін до 11 листопада 2013 року.
На підставі протоколів від 11 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві винесено постанови від 24 жовтня 2013 року, якими:
- відповідно до приписів абзацу 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР до позивача застосовано штраф у розмірі 1032300,00 грн.;
- відповідно до приписів абзацу 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР до позивача застосовано штраф у розмірі 1032300,00 грн.
Незгода з вказаними вище приписом та постановами обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На виконання статті 41 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Пунктом 7 Порядку № 553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;
- перевірка виконання су'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
У відповідності до пунктів 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Згідно з пунктом 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
1) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
2) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (пункт 20 Порядку № 553).
Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу. Постанова повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних припису та постанов є встановлені під час проведення перевірки порушення частин першої та восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягали у проведенні будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції, а також експлуатації останньої без прийняття в експлуатацію після виконання вказаних будівельних робіт.
Під час судового розгляду встановлено, що АЗС «Лукойл» № 11-24 розташована на проспекті Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва та належить позивачу на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав та підтверджується Свідоцтвом серії НС № 010007434, виданого 10 липня 2003 року.
На час прийняття в експлуатацію у 2001 році на вказаній автозаправній станції були встановлені паливо-роздавальні колонки марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh та мали максимальну продуктивність 40х40 літрів за хвилину.
В подальшому останні замінено на нові паливо-роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва TOKHEIM UK Ltd, Великобританія, зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80х80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120х120 літрів за хвилину, DSC-W510, серійний номер 3044425.
Аналіз встановлених вище фактів свідчить про те, що позивач здійснив будівельні роботи з технічного переоснащення автозаправної станції.
Відповідно до листа ТОВ «Торгівельна компанія «Ювента» від 22 жовтня 2013 року № 22/10/237 ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» згідно договору поставки № 154-юц/12/1934 від 20.11.2011 року та видаткової накладної № 2637 від 20.12.2012 року було придбано паливо-роздавальні колонки QUANTIUM 510 4-8 VR6 всмоктуюча (рекуперація на 6 пістолетів), продуктивністю 40,0 л/хв.
У той же час, позивачем в підтвердження даних вказаного листа надано договір № 76-ЮЦ/11/1563 від 18.11.2011 року, що є відмінним від договору, зазначеного в листі від 22 жовтня 2013 року № 22/10/237.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що вказані роботи не можуть бути визнані заміною технічного пристрою, оскільки нові колонки мають більшу продуктивність, ніж ті, що були встановлені на АЗС у 2001 році.
За вказаних обставин судом не беруться до уваги надані позивачем письмові пояснення, відповідно до яких на АЗС «Лукойл» було встановлено паливо-роздавальні колонки, які є повністю аналогічним по показникам, що були встановлені на АЗС до заміни.
Суд також критично ставиться до посилань позивача на лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 04 листопада 2013 року № 10848/0/61-4/6/13, згідно із яким остання вважає за можливе здійснити заміну паливо-роздавальних колонок без доопрацювання проектно-кошторисної документації, як на доказ правомірності проведення будівельних робіт за відсутності дозвільних документів та без подальшого введення АЗС в експлуатацію, оскільки, як вбачається зі змісту самого листа, зазначені роз'яснення надано позивачу з приводу заміни паливо-роздавальних колонок, якщо їх продуктивність не змінюється, а в даному випадку нові колонки мають більшу продуктивність, ніж замінені.
Крім того, зазначений лист був складений після винесення оскаржуваних припису та постанов, а отже і після проведення будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції.
Факт здійснення позивачем технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо-роздавальних колонок підтверджується матеріалами фотофіксації, що додаються до акту перевірки від 11 жовтня 2013 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3038-VI об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання про належність вказаних паливо-роздавальних колонок до об'єктів будівництва у вигляді споруд.
Відповідно до пункту 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно із пунктом 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 3 березня 2012 року № 98, технічне переоснащення - комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.
Частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Відповідно до пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічну норму містить і Закону № 3038-VI, зокрема пункт 8 статті 39, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
При цьому, доказів, які б свідчили про надання позивачу права на виконання будівельних робіт ні відповідачу, ні суду під час розгляду справи надано не було, як і доказів реєстрації та введення вказаного об'єкту в експлуатацію після їх проведення.
З урахуванням вказаних обставин, вбачається висновок, що припис від 11 жовтня 2013 року виданий позивачу у відповідності до вимог законодавства, у зв'язку із чим не підлягає скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 5, абзацу 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 3038-VI суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за:
- виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат;
- експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, а саме об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому підстав для скасування постанов від 24 жовтня 2013 року № 483/13 та № 484/13 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності у суду немає.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 129, 19 грн.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» відмовити повністю.
2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 4 129, 19 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко