ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 травня 2015 року письмове провадження № 826/2199/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Практем»
до за участю третьої особиДержавної фіскальної служби України Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Практем» (надалі - позивач або ТОВ «Практем») з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач ДФС України), в якому просило суд:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття для реєстрації податкової накладної № 4 від 14.01.2015 року та № 5 від 14.01.2015 року.
2. Вважати прийнятими та зареєстрованими 04.02.2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 14.01.15 року та податкову накладну № 5 від 14.01.2015 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що виходячи з положень пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2015 року, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в реєстрації податкових накладних з підстав їх виписки за минулий період, що порушує права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду від 26.03.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - третя особа або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві).
Представник відповідача подав суду письмові заперечення проти позову, в яких наголошував на необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не були вчасно зареєстровані податкові накладні, при цьому, станом 10.03.2015 року податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, представник відповідача подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності спору, оскільки спірні податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Представник третьої особи письмової позиції по суті позовних вимог суду не висловив.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2015 року позивачем були виписані на адресу ТОВ «ГЛОБАЛЛОДЖИК УКРАЇНА» податкові накладні № 4 на суму 1 212 355,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 202 059,26 грн.) та № 5 на суму 4 716 466,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 786 077,75 грн.) на підтвердження виконання умов договору поставки від 03.02.2014 року № 03022014_ТАВ.
04.02.2015 року зазначені податкові накладні були скеровані позивачем відповідачу засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте прийняті відповідачем не були у зв'язку з виявленням помилки - податкові накладні виписані за минулий період (21 днів від дати реєстрації), що підтверджується квитанціями.
Не погоджуючись з таким неприйняттям, позивач подав відповідачу скаргу від 12.02.2015 року № 7 щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідний адміністративний позов, який є предметом розгляду в даній справі.
При цьому, за результатом розгляду скарги позивача від 12.02.2015 року № 7, відповідач листом від 11.03.2015 року повідомив позивача про те, що станом на 10.03.2015 року виписані ним податкові накладні від 14.01.2015 року № 4 та № 5 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.02.2015 року.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Кодекс).
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 201.10. статті 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпункт 14.1.60. пункт 14.1. статті 14 Кодексу).
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові накладні № 4 та № 5 були виписані позивачем на адресу контрагента 14.01.2015 року, проте подані відповідачу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 04.02.2015 року, тобто з порушенням встановленого Кодексом строку для їх реєстрації (подано на реєстрацію зі спливом 21 календарного дня з моменту їх виписки).
Таким чином, підставою для надсилання квитанції про неприйняття відповідачем спірних податкових накладних стало саме порушення позивачем граничного строку їх подання.
За приписами пунктів 120-1.1., 120.2. статті 120-1 Кодексу, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.
При цьому, згідно листа ДФС України від 19.01.2015 року № 1403/7/99-99-19-03-01-17, штраф, передбачений пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу (у розмірі 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, за порушення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунках коригування в ЄРПН до 15 днів), не застосовуватиметься у період з 1 січня по 30 червня 2015 року.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Виходячи з вищенаведеного в сукупності, враховуючи, що спірні податкові накладні від 14.01.2015 року № 4 та № 5 зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.02.2015 року (тобто з дати їх фактичного подання), суд не вбачає порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Практем» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.А. Кузьменко
О.П. Огурцов