25 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/1610/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопот С.Л.
при секретарі - Єгуновій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом заступника прокурора Чернігівської області до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення комісії Чернігівської обласної державної адміністрації по видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, від 12.02.1993, оформленого протоколом № 15, про видачу ОСОБА_1 посвідчення евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії Б, як такому, що опинився в зоні відчуження під час аварії на ЧАЕС випадково.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.12.1992, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження, яке постановою Президії Чернігівського обласного суду від 11.08.1993 відмінено і провадження по справі припинено, а тому рішення комісії є протиправним та підлягає скасуванню.
Сторони до суду не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від позивача до суду через канцелярію надійшла заява, в якій він просить судове засідання провести без участі представника прокуратури, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Від представника відповідача до суду через канцелярію надійшла заява, в якій він просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги визнає повністю.
Від третьої особи - ОСОБА_1 до суду через канцелярію надійшла заява, в якій він просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.02.1993 Чернігівською обласною державною адміністрацією по видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення потерпілого другої категорії, серії Б, як такому, що опинився в зоні відчуження під час аварії випадково, як рибалка, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії № 15 (а.с. 15).
На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 було видано посвідчення евакуйованого із зони відчуження другої категорії, серії Б .
З матеріалів справи слідує, що вищевказане рішення було прийнято на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.12.1992 (а.с. 9), яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 26 та 27 квітня 1986 року в районі ставка охолоджувача Чорнобильської АЄС, тобто на території, з якої в 1986 році проведено евакуацію населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, як встановлено з постанови Президії Чернігівського обласного суду від 11.08.1993 (а.с. 12) рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.12.1992 було відмінено і провадження по справі припинено.
Прокурор зазначає, що у відповідача відсутні повноваження для здійснення владних управлінських функцій щодо скасування рішення про видачу посвідчення, а тому він звернувся до суду, оскільки таке рішення прийнято всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення (частина друга статті 15 Закону).
Згідно пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Положеннями абзацу другого пункту 13 вказаного Порядку передбачено, що спірні питання визначення статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської обласних державних адміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих державними установами й організаціями.
З матеріалів справи вбачається, що довідка про евакуацію на ім'я ОСОБА_1 не видавалася, а також відсутні інші докази стосовно евакуації ОСОБА_1 в 1986 році із зони відчуження.
За таких обставин, враховуючи, що рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення потерпілого другої категорії, серії Б, було прийнято на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.12.1992, яке відмінено постановою Президії Чернігівського обласного суду від 11.08.1993, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення комісії Чернігівської обласної державної адміністрації по видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 12.02.1993, оформленого протоколом № 15, про видачу ОСОБА_1 посвідчення евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії Б, як такому, що опинився в зоні відчуження під час аварії випадково.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов заступника прокурора Чернігівської області - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Чернігівської обласної державної адміністрації по видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 12.02.1993, оформленого протоколом № 15, про видачу ОСОБА_1 посвідчення евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії Б, як такому, що опинився в зоні відчуження під час аварії випадково.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.Л. Клопот