27 травня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/944/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
представників сторін:
позивача - Пославського В.С.
відповідача - Швець О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про визнання протиправними дій, часткове скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% щомісячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік в органах податкової міліції без врахування періоду попередньої служби в Збройних Силах, органах внутрішніх справ;
скасувати пункт 2 наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №106-0 від 20.04.2015 р. в частині обчислення йому вислуги років для виплати грошової допомоги ;
зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області врахувати попередній період служби в Збройних силах - 01 рік 11 місяців 29 днів, в органах внутрішніх справ - 05 років 03 місяці 05 днів, податкової міліції - 15 років 04 місяці 28 днів при обчисленні періоду, за який виплачується грошова допомога, тобто за 22 повних календарних роки;
зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області нарахувати та сплатити невиплачену частину грошової допомоги в розмірі 19292,28 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 20.04.2015 р. наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №106-0 його звільнено його з податкової міліції. Вважає, що при обчисленні вислуги років для виплати грошової допомоги відповідач безпідставно не врахував службу в Збройних Силах України - 01 рік 11 місяців 29 днів та служба в органах внутрішніх справ - 5 років 03 місяці 05 днів, оскільки при звільненні 15.11.1999 р. з УМВС України в Чернівецькій області йому будь-яка грошова допомога не нараховувалась та не виплачувалась.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що ОСОБА_1 звільнено з посади та з податкової міліції у запас Збройних Сил України. Вважає, що суб'єктом спірних правовідносин в частині вимоги про виплату грошової допомоги при звільненні за період з 10.08. 1994 р. по 15.11.1999 р. виступає УМВС України в Чернівецькій області. Також час проходження позивачем військової служби (1 рік, 11 місяців, 29 днів) правомірно зарахований відповідачем до трудового загального стажу та вислуги років, що дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років, однак не зарахований як період, що дає право на виплату грошової допомоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Як вбачається із військового квитка та послужного списку, з 11.12.1990 р. по 10.12.1992 р. ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 (а.с.11-14, 17-19).
З 10.08.1994 р. по 15.11.1999 р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно довідок Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області від 07.05.2015 р. та 27.05.2015 р., трудової книжки № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , позивач звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням з 15.11.1999 р. відповідно до наказу №93 о/с від 12.11.1999 р. Вислуга років на день звільнення становила: 05 років 03 місяців 05 днів. Вихідна допомога при звільненні не виплачувалась.
22.11.1999 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в податкову міліцію, де працював на різних посадах, що підтверджується матеріалами справи та трудовою книжкою № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 .
Згідно наказу Державної фіскальної служби України від 20.04.2015 р. №106-0, звільнено з податкової міліції за пунктом 63 підпунктом “б” (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ помічника оперуповноваженого відділу активних заходів оперативного управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області старшого прапорщика податкової міліції ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 вказаного наказу вислуга років позивача станом на 20.04.2015 р. в календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 02 доби, в пільговому обчисленні становить 23 роки 04 місяці 18 діб. Вислуга років відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та випали пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” становить 15 повних календарних років служби. Чергова відпустка за 2014 р. не використана в кількості 30 діб, за 2015 р. - 13 діб (а.с. 9).
Не погоджуючись з п. 2 наказу від 20.04.2015 р. №106 - О позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, з таких міркувань.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262).
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ст. 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії визначено ст.17 Закону № 2262, відповідно до якої особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, в т.ч. військова служба; служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею ст. 171 Закону № 2262 передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” (далі - Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, в т.ч. військова служба в Збройних Силах, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на 20.04.2015 р. в календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 02 доби. До вказаної вислуги років відповідачем зараховано:
- 01 рік 11 місяців 29 днів - служба в Збройних Силах з 11.12.1990 р. по 10.12.1992 р.;
- 05 років 03 місяці 05 днів - служба в ОВС з 10.08.1994 р. по 15.11.1999 р.;
- 15 років 04 місяці 28 днів служба в податковій міліції з 22.11.1999 р. по 20.04.2015 р.
Пунктом 10 Постанови № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Судом встановлено, що на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ його вислуга становила 05 років 03 місяці 05 днів, а з урахуванням служби у Збройних Силах України 07 роки 03 місяці 04 дні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на дату звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на пенсію в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на дату звільнення з органів внутрішніх справ позивачу грошова допомога не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з тим, що останній не набув права на її виплату. Вказана обставина підтверджується довідками Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області та відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Чернівецькій області.
На час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі, порядок виплати вихідної грошової допомоги регулюється таким чином, що згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Судом встановлено, що позивач звільнився зі служби в органах внутрішніх справ 15.11.1999 р. та на дату свого звільнення не набув права на пенсію за вислугою років відповідно до закону, у зв'язку з чим не було підстав для нарахування та виплати вихідної грошової допомоги при звільненні згідно зі ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Чинність Постанови №393 поширено на осіб начальницького складу податкової міліції згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1716 від 30.10.1998 р. "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги"
Згідно з абз. “ 8” п. 10 Постанови № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цього Порядку.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 та п. 10 Постанови № 393 особам, які мають право на пенсію згідно з цими нормативно-правовими актами та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказані вище нормативно-правові акти однозначно передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби. Аналогічні правові позиції з цього приводу викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду від 11.09.2014 р. в справі № 2а/2470/628/12 (К/800/10301/13) та від 10.09.2013 р. справі № 2а-18/11/2470 (К/9991/29017/11).
Як вбачається з п. 2 оскаржуваного наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №106-о від 20.04.2015 р. та грошового атестату, для виплати позивачу одноразової грошової допомоги врахований лише період проходження служби в органах податкової міліції, який в календарному обчисленні становить 15 повних календарних років служби. На підставі цього пункту наказу позивачу була нарахована одноразова грошова допомога в сумі 41340,60 грн.
В пункті 2 оскаржуваного наказу вказано, що станом на 20.04.2015 р. вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 02 доби. Вказана обставина не заперечувалася сторонами в судовому засіданні .
Оскільки одноразову грошову допомогу при звільненні з попереднього місця служби ОСОБА_1 не отримував, то при звільненні на пенсію розмір такої допомоги йому повинен бути обчислений з урахуванням повного строку його вислуги років.
У зв'язку з цим, розмір належної позивачу одноразової грошової допомоги при грошовому забезпеченні 5512,08 грн. за 22 повних календарних років служби має становити - 60632,88 грн. (5512,08 грн. х 22 х 50%). Із зазначеної суми одноразової грошової допомоги, при звільненні позивачу нараховано та виплачено тільки 41340,60 грн. за 15 повних календарних років служби в податковій міліції (а.с. 21).
Таким чином, позивачу не донараховано та не виплачено частину одноразової грошової допомоги у розмірі 19292,28 грн. за 7 повних календарних роки.
Враховуючи встановлені по справі обставини та застосовуючи наведені норми матеріального права, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн. та підтверджується квитанцією № 268 від 14.05.2015 р. (а.с. 3).
У зв'язку з тим, що судове рішення прийнято на користь позивача та враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України, суд приходить до висновку, що з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 73,08 грн.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 58 та 129 Конституції України, ст. ст. 69, 71, 94, 158, 160 - 163 та 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з розрахунку 50% щомісячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік в органах податкової міліції без врахування періоду попередньої служби в Збройних Силах та органах внутрішніх справ.
3. Скасувати пункт 2 наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №106-0 від 20.04.2015 р. в частині обчислення ОСОБА_1 вислуги років для виплати грошової допомоги.
4. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області врахувати попередній період служби в Збройних Силах - 01 рік 11 місяців 29 днів, в органах внутрішніх справ - 05 років 03 місяці 05 днів, податкової міліції - 15 років 04 місяці 28 днів при обчисленні періоду, за який виплачується грошова допомога, тобто за 22 повних календарних років.
5. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошової допомоги в розмірі 19292, 28 грн.
6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 73,08 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано судом 02 червня 2015 р.
Суддя В.К. Левицький