Копія
Справа № 822/1591/15
25 травня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретаріГорячій Д.Л.
за участі:позивача та представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування рішення, -
27 квітня 2015 року позивач звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, в якому просить скасувати рішення відповідача про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 від 30.09.2014 року та зобов'язати його визнати факт сплати в лютому 2014 року єдиного податку в сумі 245 грн. та, виходячи з цього, виконання нею своїх податкових зобов'язань за лютий 2014 року вчасно та в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що в січні 2015 року в податковому органі їй було повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного податку, як виявилось - в зв'язку з не зарахуванням за призначенням платежу згідно квитанції від 19.02.2014 року.
03.03.2015 року нею було здійснено додаткову оплату єдиного податку в сумі 245 грн., однак 06.03.2015 року вона дізналась про те, що ще з 01.10.2014 року анульовано її свідоцтво платника єдиного податку (про що вона повідомлена не була). Вказує, що оскаржуване рішення було отримано її представником 08 березня 2015 року.
Зазначає, що вчасно і в повному обсязі сплачувала єдиний податок протягом 2014 року (включаючи не зарахований в лютому 2014 року платіж) та не повинна нести відповідальність за те, що банк не перерахував внесені нею кошти на сплату єдиного податку.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити. Вказала, що копію оскаржуваного рішення було вручено позивачу 30.09.2014 року (що підтверджується підписом представника позивача на такому рішенні), тому її посилання на отримання такого рішення 08 березня 2015 року (неробочого дня) є неправдивими.
Відповідно до картки особового рахунку позивача була відсутня проплата єдиного податку протягом двох кварталів поспіль, тому свідоцтво було анульовано автоматично. Не заперечує, що 19 лютого 2014 року позивачем було здійснено проплату єдиного податку (згідно відповідної квитанції), однак кошти на казначейський рахунок не надійшли.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідачем 30.09.2014 року було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3, починаючи з 01.10.2014 року.
Фактично підставою для прийняття такого рішення стала наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів (з 20.02.2014 року по 30.09.2014 року). Так, станом на 30.09.2014 року заборгованість позивача становила 212,81 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до підп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно абз. 8 підп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Як зазначено вище, станом на 30.09.2014 року за позивачем рахувалась заборгованість, однак вона утворилась у позивача в зв'язку з тим, що сплачені нею кошти по сплаті єдиного податку в сумі 245 грн. (згідно квитанції № р011n2_752 від 19.02.2014 року) не були перераховані банком на рахунок отримувача. Зазначений факт підтверджується також і відповідачем.
Згідно з п.129.6 ст.129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п.п., 1.3, 1.32 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи;
платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.
Пунктом 8.2 ст.8 Закону №2346-III передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Згідно з п. 24.3 ст. 24 Закону №2346-III при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Таким чином, з моменту видачі банком розрахункового документу платнику щодо перерахування коштів, податкове зобов'язання слід вважати таким, що виконане платником. При цьому, як вказано вище, платник податків звільняється від відповідальності за неперерахування коштів з вини банку.
Отже, ненадходження від позивача суми податку не є правопорушенням з огляду на те, що ним були вчинені достатні дії по перерахуванню необхідної суми. Позивачем було виконано всі покладені на нього законом обов'язки щодо сплати єдиного податку. Проте зазначена обставина не була відома податковому органу на час прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому ПК України не покладає на платника обов'язок відстежувати або контролювати рух коштів, які сплачуються ним у вигляді податків.
Також суд звертає увагу на те, що, дізнавшись про неперерахування банком суми податку, позивачем 03.03.2015 року було здійснено повторну оплату в сумі 245 грн. (квитанція від 03.03.2015 року №15).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 30.09.2014 року підлягає скасуванню.
Що стосується іншої частини позовних вимог - зобов'язати відповідача визнати факт сплати в лютому 2014 року єдиного податку в сумі 245 грн. та, виходячи з цього, виконання позивачем своїх податкових зобов'язань за лютий 2014 року вчасно та в повному обсязі, то такі не підлягають задоволенню.
Положеннями КАС України чітко визначено коло прав та свобод, порушення яких може бути оскаржено до адміністративного суду. В КАС України не передбачена можливість суду зобов'язувати державний орган визнавати факти.
Так, відповідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, суд не вправі зобов'язати державний орган визнати будь-який факт, оскільки це не передбачено законодавством, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 71, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 30 вересня 2014 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2015 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк