27 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.
при секретарі: Бережняк Н.В.
за участю:
представника позивача Кононець С.П.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором,
У лютому 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 з урахуванням зміни підстав позову просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 004/1493/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 24.11.2005 в розмірі 10 841,31 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2015 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що строк позовної давності було пропущено з поважних причин, оскільки кредитним договором визначено термін дії зобов'язання до 24.11.2025, а тому і термін дії вищезгаданого договору овердрафта визначено саме цією датою, але суд першої інстанції вказані обставини не врахував. Зазначив, що досудова вимога не впливає на строк позовної давності, а лише дає право позивачу вимагати повернення кредитних коштів.
Справа № 752/2456/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/6890/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строки позовної давності та будь-яких доказів на поважність його пропущення не надано.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2005 між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», відповідно правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір № 004/1493/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт). Відповідно доп. 1.1 договору Банк надав позичальникуовердрафт шляхом кредитування поточного рахунку НОМЕР_1,відкритого в Печерському відділенні «Райффайзенбанк Україна», МФО 300528, в розмірі ліміту овердрафта, який становить 5 400,00 грн., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, як це зазначено в цьому договорі. Відповідно до п. 6 будь-який кредит, виданий в рамках овердрафту, має бути погашений не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем надання такого Кредиту (а. с. 5-8). 01.03.2007 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір №004/1493/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) (а. с. 143-144). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору Банк надає позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку НОМЕР_1, відкритого в Печерському відділенні ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, в розмірі ліміту овердрафта, який становить 11 500,00 грн., а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання як це зазначено в договорі. Пунктом 15.3 передбачено, що цей договір є невід'ємною частиною договору №004/1493/05 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в національній валюті для фізичних осіб, укладеного 24.11.2005 між позичальником та Банком. Положеннями п. 15.2цей договір набуває чинності з моменту його підписання (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору та кредитному договору в повному обсязі. 11.08.2008 між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»,було укладено додатковий договір №004/1493/05/3 до договору про кредитування поточного рахунку (овердрафт) №004/1493/05/3 від 24.11.2005, за умовами якого сторонами було погоджено збільшити ліміт овердрафту на 7 000,00 грн. до 23 900,00 грн. та визначено термін «Кредитний договір» як Кредитний договір №МL-004/338/2005 від 24.11.2005, Кредитний договір №CL-004/059/2007 від 01/03/2007 та Кредитний договір №МL-004/310/2008 від 11.08.2008, зі всіма змінами і додатками до них (а. с. 145). За умовами зазначених договорів Овердрафт - банківська послуга з надання фінансового кредитування, при якому позичальник має поновлювальне право отримати кредит шляхом оплати платіжних вимог страхувальника і відповідних комісій Банку за таку оплату, а також сплати непрострочених відсотків за користування кредитом в разі недостатності залишку коштів на поточному рахунку позичальника відкритому в банку. Датою остаточного повернення кредиту закредитним договором №МL-004/338/2005 від 24.11.2005є 24.11.2025 (а. с. 9), за кредитним договором №CL-004-059/2007 від 01.03.2007 є 01.03.2013 (а. с. 156), за кредитним договором №ML-004/310/2008 від 11.08.2008 є 11.08.2023 (а. с. 160). Згідно з п. 4 договору про кредитування поточного рахунку від 24.11.2005 та від 01.03.2007 за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відповідну плату, а саме: за користування непростроченим кредитом позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату у вигляді відсотків в розмірі 21% річних, за користування простроченим до повернення кредитом в розмірі 36% річних з розрахунку 365 днів у році. Відповідно до п. 8.1 договору від 24.11.2005 Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Відповідач перестав сплачувати кошти за договоромвід 24.11.2005, в зв'язку з чим станом на 03.12.2013 виникла заборгованість в розмірі10 841,31 грн., з яких заборгованість по кредиту 7 402,89 грн. та сума відсотків за користування овердрафтом становить 3 438,42 грн. (а. с. 23). 12.12.2013 на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу № 2968 від 11.12.2013 про дострокове виконання боргових зобов'язань за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 004/1493/05/1 від 24.11.2005 (а. с. 24-25). Відповідно до умов договору факторингу від 27.01.2012 ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги за договором № 004/1493/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 24.11.2005, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем (а. с. 28-38). Враховуючи те, що відповідач має заборгованість за договором № 004/1493/05/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт) від 24.11.2005, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору повинен їх виконувати в строки, а у разі несвоєчасного погашення кредиту сплачувати проценти.
Відповідно до п. 8.1 договору від 24.11.2005 Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Матеріали справи свідчать, що відповідач перестав сплачувати кошти за договором№ 004\1493\05\1 від 24.11.2005 ще в 2010 році, в зв'язку з чим станом на 03.12.2013 виникла заборгованість в розмірі10 841,31 грн., з яких заборгованість по кредиту 7 402,89 грн. та сума відсотків за користування овердрафтом становить 3 438,42 грн. (а. с. 23).
Таким чином, у позичальника перед Банком виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за вказаним кредитом.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 6 договору про кредитування поточного рахунку від 24.11.2005 будь-який кредит, виданий в рамках овердрафту, має бути погашений не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем надання такого Кредиту (а. с. 7).
Матеріали справи свідчать, що прострочення виконання зобов'язань за вищевказаним договором виникла у позичальника 01.10.2010, а з відповідним позовом позивач звернувся 14.02.2014, тобто з пропущенням строківвстановлених ст. 257 ЦК України.
При розгляді справи у суді відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає висновки суду про відмову в задоволенні позову правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно застосував строки позовної давності, не звернувши уваги на те, що кредитний договір укладався строком до 24.11.2025 не заслуговують на увагу, оскільки підписавши договір про кредитування поточного рахунку від 24.11.2005, сторони підтвердили свої права та обов'язки за ним, погодились з усіма його умовами.
Разом з тим, позивачем в суді першої інстанції не було надано будь-яких доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності.
Крім того, при винесенні такого рішення колегія суддів враховує Постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі №6-160цс1, в якій зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається щодо кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу і до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом із нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Не сплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності за кожним платежем.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянт не навів переконливих доказів, які б спростовували правильність висновків суду.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 ст. 308, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: С.Г. Музичко
Н.О.Прокопчук