27 травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_8 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Вороньків Бориспільського району Київської області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 29 жовтня 2014 року о 17.00 год. зайшла до приміщення ТРЦ «Гулівер», який розташований за адресою: м. Київ, Спортивна площа, 1-а. Знаходячись у приміщенні ТРЦ «Гулівер», ОСОБА_6 піднялась на другий поверх у магазин з продажу жіночого одягу «Страдіваріус», де з полиці взяла одну пару жіночих черевиків, вартістю 699 грн., артикул 9346/341/040, які належать ТОВ «Страдіваріус Україна». В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаних черевиків, з якими вона направилась до примірочної. Вийшовши із примірочної кабінки, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою викрадення чужого майна, сховала вказані черевики до своєї сумки. Після цього, ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, направилась з жіночими черевиками до виходу з магазину, проте довести до кінця свій злочинний умисел не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки при виході з магазину спрацювала антикрадіжкова рамка, і ОСОБА_6 була затримана охоронцем вказаного магазину.
Заступник прокурора м. Києва ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, ухвалити ухвалу, якою вважати ОСОБА_6 засудженою за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у призначенні обвинуваченій покарання не у твердій сумі, а у відповідності до вимог ст. 53 КК України в ставках неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, прокурор просить змінити оскаржуваний вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, яке полягало у призначенні покарання у виді штрафу не в певній кількості неоподатковуваних розмірів доходів громадян, а в абсолютних числах (850 грн.).
Разом з тим, відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосування;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому прокурор у своїй апеляційній скарзі не вказує, яке саме з визначених ст.413 КПК України порушень допустив суд першої інстанції при призначенні покарання.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. відповідає вимогам закону, оскільки, не виходить за межі, встановлені санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, та мотивоване судом належним чином.
Призначення судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання у твердій грошовій сумі не призвело до порушень, передбачених ст.413 КПК України, та не ставить під сумнів законність та обґрунтованість вироку.
Зміст вказаного вироку є зрозумілим як для учасників судового провадження, так і для органу, на який покладено обов'язок його виконання.
Кваліфікація дій обвинуваченого та справедливість призначеного покарання прокурором не оскаржується.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для зміни вироку відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2015 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3