27 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.
при секретарі: Бережняк Н.В.
за участю:
відповідача ОСОБА_1
представника позивача Кузьміка Д.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У грудні 2013 року ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двохкімнатну квартиру загальною площею 46,90 кв.м., житловою площею 32,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2008 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кальною К.О. за реєстровим № 1949 в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №92.1.08/Д(І)-1 від 01.04.2008 в загальному розмірі 582 000 грн. шляхом набуття права власності позивачем вказаного майна.
Справа № 752/576/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/6915/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заочним рішенням позовні вимоги задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №92.1.08/Д(І)-1 від 01.04.2008 в загальному розмірі 582 000 грн. звернуто стягнення шляхом набуття права власності ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» на предмет іпотеки, а саме: двохкімнатну квартиру, загальною площею 46,90 квадратнихметра, житловою: площею 32,5 квадратних метра, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кальною К.О. за реєстровим №1949, за вартістю 582 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» 229,40 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, вказує на невідповідності висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивачем не надано розрахунку заборгованості відповідача за вказаним кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки та одночасне стягнення суми заборгованості є подвійним стягненням, при зверненні стягнення на предмет іпотеки суд взяв до уваги оцінку майна, строк дії якої закінчився, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в судовому засіданні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2008 між ВАТ «КБ «Акт Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 92.1.08/Д(І)-1, за яким позивач надав відповідачу кредит на купівлю квартири в сумі 662 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10,7 % річних строком погашення до 31.03.2035 (а. с. 7-12). В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.04.2008 між ВАТ «КБ «Акт Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кальною К.О. за реєстровим №1950, за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме двохкімнатну квартиру, загальною площею 46.90 кв.м., житловою площею 32.50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кальною К.О; за реєстровим № 1949 (а. с. 14-20). Відповідно до п. 4.1 даного договору іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках передбачених п. 5.2.4, а саме кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором або за іпотечним договором. Пунктом 4.2. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення за цим договором здійснюється за рішенням суду. Пункт 4.3 надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Відповідачем зобов'язання за кредитним договором належним чином виконані не були, у зв'язку з чим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2010 у цивільній справі №2-4128/10 з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 665 596,16 грн., а також судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а. с. 23-24). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.05.2010 в справі №2-3306\09 встановлено, що предмет іпотеки є спільною сумісною власністю та визнано за ОСОБА_4 право власності Ѕ частину квартири, що є предметом іпотеки. Вказане рішення суду було скасовано рішенням Апеляційного суду Києва від 18.04.2012 в справі №22-5570/2012 (а. с. 25-29). Відповідачем рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2010 на даний час не виконане, у зв'язку з чим останній має заборгованість перед Банком. Відповідно до висновку про вартість майна, складеного 10.12.2013 суб'єктом оціночної діяльності TOB «Істерн Консалтинг Груп» ринкова вартість предмету іпотеки за договором іпотеки (2-кімнатна квартира, загальною площею 46,90 кв.м., житловою площею 32,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) станом на 10.12.2013 становить 582 000 грн. без врахування суми ПДВ (а. с. 21-22).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно з ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи, що в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконує, колегія суддів вважає висновки суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки правильними.
Посилання апелянта на те, що позивачем не надано розрахунку заборгованості відповідача,колегія суддів не приймає до уваги, оскільки її розмір було встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2010, а відповідач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду будь-яких доказів на підтвердження його виконання.
Посилання апелянта на подвійне стягнення з нього суми заборгованості також є необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не виключає право банку на обрання такого способу судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання апелянта на пропущення позивачем строку позовної давності.
Згідно з ч. 4, 5ст.267 ЦК Українисплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Так, згідно з положеннями ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що з урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженоюособою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ч. 5 ст. 216 ЦК України.
Враховуючи, що строк виконання спірного кредитного договору спливає 31.03.2035, колегія суддів вважає, що і початок перебігу вищезгаданого процесуального строку починається саме з цієї дати.
Посилання апелянта на неправильну оцінку іпотечного майна, на думку колегії суддів, також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки останній в порушення вимог ст. 60 ЦПК України пред'явив її лише в суді апеляційної інстанції.
Отже, висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 ст. 308, 312, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: С.Г. Музичко
Н.О. Прокопчук