03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 756/14665/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Белоконна І.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5918/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.
27 травня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва Тимченко С.М. на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у жовтні 2014 року.
Зазначав, що рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1146/3215 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га, яка розташована у АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зазначене рішення прийнято з порушенням вимог закону, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення. Вказану земельну ділянку передано без зміни цільового призначення та виключення з переліку земель рекреаційного призначення. Крім того, обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки не проводилась.
На підставі викладеного просив визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1146/3215 «Про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, визнати недійсним виданий відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований 28.04.2010 року. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02486.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.
Судом вірно встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1146/3215 передано в приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га, що розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі зазначеного рішенням 28 квітня 2010 року відповідачу було видано держаний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_2), що розташована на адресою: АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушення Київською міською радою норм діючого законодавства при передачі земельної ділянки у приватну власність відповідачу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).
Згідно із частиною першою пункту 12 «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.
Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій», редакція якої діяла на момент виникнення даних правовідносин, відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по по АДРЕСА_1, погоджено з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно висновку Комунальної організації «Центр містобудування та архітектури» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про погодження проекту відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, указавши, що у відповідності до Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території рекреаційної забудови.
У пояснювальній записці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу, зазначено, що запроектована до відведення земельна ділянка площею 0,10 га входить до складу земель, наданих Управлінню внутрішніх справ Київської області для організації реабілітаційного центру відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14.03.91 № 72-р. Оскільки державний акт, який посвідчує право користування земельною ділянкою, у відповідності з положенням законодавства, не було видано і право користування землею за законом не виникло, земельну ділянку передбачається передати за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Містобудівне обґрунтування про внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів для відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул. Вишгородській в Оболонському районі м. Києва, розроблене ТОВ «Вінницький проектний інститут» у відповідності до завдання замовника - групи інвесторів, до якого, окрім інших, входив ОСОБА_3, містить висновки про можливість освоєння земельної ділянки за умови у встановленому порядку прийняття Рішенням Київради внесення змін до Генерального плану міста в частині переведення ділянки з рекреаційної зони до території житлової садибної забудови.
Згідно листа комунальної організації «Центр містобудування та архітектури» від 29.10.2009 року, комунальною організацією розглянуто представлене на погодження Містобудівне обґрунтування про внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів для відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул. Вишгородській в Оболонському районі м. Києва», розроблене ТОВ «Вінницький проектний інститут», відповідає нормативним вимогам по розробці і обґрунтовано вносить пропозиції щодо зміни функціонального призначення території.
Беручи до уваги погодження містобудівного обґрунтування на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, КО «Центр містобудування та архітектури» вважає за можливе погодити «Містобудівне обґрунтування про внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів для відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул. Вишгородській в Оболонському районі м. Києва» для подальшого розгляду та затвердження у встановленому порядку.
Відповідно до рішення Київської міської ради «Про затвердження містобудівних обґрунтувань», № 58/2127 від 17 вересня 2009 року, були затверджені містобудівні обґрунтування згідно з додатком. Крім того вказаним рішенням були внесені зміни до Генерального платну міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/338, відповідно до пункту 1 цього рішення (а.с.102).
Пункт 16 додатку до рішення Київської міської ради «Про затвердження містобудівних обґрунтувань», № 58/2127 від 17 вересня 2009 року, містить дані про затвердження містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів для відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по вул. Вишгородській в Оболонському районі м. Києва.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Слід також зазначити, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало висновок про погодження проекту відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд без права забудови до погодження та затвердження містобудівної документації у встановленому законодавством порядку. Із цього висновку вбачається, що зазначена територія земельної ділянки, відповідно до Генерального плану м. Києва, за функціональним призначенням належить до території житлової та громадської забудови.
Аналогічне посилання міститься у висновку Головного управління екології та охорони природніх ресурсів виконавчого органу Київської міської ради №071/04-4-22/6734 від 04 грудня 2009 року та висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2009 року № 05-5476.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі 6-164цс14, наявність висновку Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є достатнім для погодження проекту відведення земельної ділянки й не потребує подальшого його погодження, оскільки, відповідно до Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 632/1688 (яке було чинним на момент погодження проекту відведення) до повноважень Головного управління віднесено погодження проектів відведення земельних ділянок.
Посилання апелянта на те, що рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009р. № 1146/3215 змінено цільове призначення земельної ділянки рекреаційного призначення без проведення обов'язкової державної експертизи, колегія суддів вважає безпідставним, так як зазначеним рішенням Київради цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.
Позивач на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення посилається на земельно-кадастрову інформацію на земельну ділянку, в якій зазначено, що відповідно до даних державної статистично звітності (дані за формою № 6-зем, графа 57) спірна земельна ділянка до її передачі у приватну власність відносилась до земель рекреаційного призначення. Проте, зазначена інформація не є належним та допустимим доказом визначення цільового призначенні земельної ділянки, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основних цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зазначеними нормами повноваження щодо визначення категорії земельної ділянки, надано саме органам місцевого самоврядування, шляхом прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою, а виключними підставами для внесення відомостей про категорію земельної ділянки до Державного земельного кадастру України є документація із землеустрою.
14.05.2014 р. Верховний Суд України за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв Постанову в якій зробив правовий висновок про те, що згідно з нормами статей 97, 100 ЗК УРСР (у редакції від 18.12.1990), та згідно з нормами статей 181-184, 202-204 чинного ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій», дані державного земельного кадастру - це документальні підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Таким чином, визначаючи категорію земельної ділянки, її цільове призначення, необхідно керуватися рішенням уповноваженого органу або даними державного земельного кадастру, а не державною статистичною звітністю.
Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Згідно з п. а) ч. 1 ст. 16 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 01.05.2009) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм, схем та проектів землеустрою щодо використання та охорони земель.
Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель, на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які формуються, або на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Отже, саме лише посилання позивача на земельно-кадастрову інформацію, що міститься в матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом віднесення земельної ділянки за основним цільовим призначення до земель рекреаційного призначення без наявності рішення уповноваженого органу щодо встановлення певного цільового призначення спірної земельної ділянки.
Оспорюване рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1146/3215, яким передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по у АДРЕСА_1 відповідачу, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було ухвалене за наслідками рішення Київської міської ради «Про затвердження містобудівних обґрунтувань» № 58/2127 від 17 вересня 2009 року. Отже, на час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 спірна земельна ділянка віднесена до території житлової садибної забудови.
Водночас, у рамках даної справи позовні вимоги про визнання незаконним рішення Київської міської ради «Про затвердження містобудівних обґрунтувань» № 58/2127 від 17 вересня 2009 року у цій частині, прокурором заявлені не були.
Таким чином, твердження апеляційної скарги про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.
З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва Тимченко С.М. - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: