04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" травня 2015 р. Справа№ 910/16313/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Рудченка С.Г.
Мальченко А.О.
за участю судового засідання Степанець О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги Топчій Людмили Володимирівни
на рішення господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року,
у справі №910/16313/14 (Головуючий суддя: Домнічева І.О., судді: Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.)
за позовом Топчій Людмили Володимирівни
до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Укртранс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»
про визнання частково недійсним статуту товариства
Топчій Людмила Володимирівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс» про визнання частково недійсним статуту товариства зокрема визнання недійсними пункту 8.2.3 в частині "Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають у статутному фонді Компанії більш як 60 % голосів; пункту 8.3.2 "Спостережна рада обирається Загальними зборами акціонерів із числа акціонерів компанії"; пункту 8.3.5 "Спостережна рада" в частині - надає повноваження правлінню на проведення операцій з оборотними коштами та товарами на суму, що перевищує 100 000 гривень". (том 1, а.с. 5-7).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 листопада 2014 року по справі № 910/16313/14, залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (том 3,а.с. 20-21).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року по справі № 910/16313/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (том 3, а.с.56-63).
Топчій Людмила Володимирівна, позивач у справі, звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції істотно порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно довідки про автоматичний розподіл справи між суддями від 06 березня 2015 року справу № 910/16313/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г., Агрикова О.В.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року, враховуючи перебування судді Агрикової О.В. у відпустці,апеляційну скаргу у справі № 910/16313/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді -Рудченко С.Г., Мальченко А.О.,
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року, апеляційну скаргу Топчій Людмили Володимирівни було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24 березня 2015 року.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 та 14 квітня 2015 року, розгляд справи відкладався відповідно на 14 та 28 квітня 2015 року.
У судове засідання 28 квітня 2015 року, з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
В судовому засіданні 28 квітня 2015 року представник Топчій Людмили Володимирівни надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, і просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» надав суду свої пояснення, в яких підтримав викладені у відзиві доводи та просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2015 року, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19 травня 2015 року.
У судове засідання 19 травня 2015 року, з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 26 травня 2015 року.
У судове засідання 26 травня 2015 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою про те, що в судовому засіданні оголошена ухвала про відкладення та поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (№09-33/19751/15 від 25.05.2015р.). Згідно якого представник відповідача отримав ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги до 26 травня 2015 року.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, а також закінчення строку розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Топчій Людмила Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Укртранс» про визнання недійсними пункт 8.2.3 в частині «Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають у статутному фонді Компанії більш як 60 % голосів; пункт 8.3.1 «Спостережна рада представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах своєї компетенції контролює»; пункт 8.3.2 «Спостережна рада обирається Загальними зборами акціонерів із числа акціонерів компанії»; пункт 8.3.5 «Спостережна рада» в частині - надає повноваження правлінню на проведення операцій з оборотними коштами та товарами на суму, що перевищує 100 000 гривень» (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог від 09.09.2014).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що оспорювані положення статуту прийняті з порушенням законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року по справі № 910/16313/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (том 3, а.с.56-63).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні позовних вимог Топчій Людмили Володимирівни, виходячи з наступного.
Як зазначено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів": «Відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно п.14 вищезазначеної постанови : «При вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у ѕ голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).
У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів»
27 грудня 2002 року відбулись загальні збори акціонерів ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» (правонаступником якого є Відповідач), оформлені протоколом № 9. На вказаних зборах були присутні 54 акціонери з загальною кількістю - 63, 2 % голосів (т. 1, а.с. 172-174).
Згідно з протоколом № 9 від 27.12.2002 на загальних зборах були прийняті рішення по 4 питаннях порядку денного, в тому числі: 1. Про перевибори складу Спостережної ради; 2. Про перевибори складу Ревізійної комісії; 3. Затвердження змін та доповнень до статуту Компанії; 4. Про стан та заходи по погашенню кредиторської заборгованості.
По питанню № 1 згідно з протоколом було вирішено обрати Спостережну раду в кількості трьох осіб (т. 1, а.с. 174).
По питанню № 3 було вирішено наступне: п. 1 «Затвердити зміни та доповнення (додаток № 1) до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», затвердженого загальними зборами акціонерів 21.02.2002 року; п. 2 «Правлінню ВАТ «АК «Укртранс» провести реєстрацію нової редакції Статуту з затвердженими змінами та доповненнями у встановленому порядку.» (т. 1, а.с. 175).
15.01.2003 р. Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано статут Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» за № 1143 у новій редакції (т. 1, а.с. 155).
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.
Статтею 159 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
Згідно п. 2 ст. 159 ЦК України встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належать: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства; рішення про ліквідацію товариства, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Згідно статуту Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (в редакції від 15.01.2003) вищим органом Компанії є Загальні збори акціонерів (п. 8.2.1).
Відповідно до п. 8.2.2 статуту правомочність Загальних зборів та прийняття ними рішень, порядок та термін їх скликання визначаються відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.
Відповідно до підпункту 3 п. 8.2.3 Статуту ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» до компетенції вищого органу компанії відносяться обрання та відкликання спостережної ради та ревізійної комісії Компанії (т. 1, а.с. 164).
В даному випадку, на Загальних зборах акціонерів, що відбулися 27.12.2002, було вирішено обрати Спостережну раду в кількості трьох осіб.
Відповідно до п. 13 положення про спостережну раду, затвердженого постановою КМУ № 556 від 19.07.1993 «Засідання спостережної ради проводяться не рідше одного разу на квартал і вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 її членів. Рішення спостережної ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови є вирішальним.».
Тобто, будь-яких переваг члени Спостережної ради не мають, оскільки голосують виходячи з принципу, що кожному члену спостережної ради належить один голос незалежно від наявності акцій товариства.
Також відповідно до підпункту 5 п. 8.3.5. статуту ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» (в редакції від 2003 року) Спостережна рада, зокрема, має такі повноваження: «- надає повноваження Правлінню на проведення операцій з оборотними коштами та товарами на суму, що перевищує 100000 (сто тисяч) гривень;» (т. 1, а.с. 166).
Таким чином, відповідно до положень статуту, Спостережна рада мала право надавати повноваження правлінню на підставі пункту 8.3.5. статуту, в редакції від 2003 року.
Відповідно до пункту а) ст. 42 Закону України «Про господарські товариства» рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з питань, зокрема, зміни статуту товариства.
Щодо тверджень позивача щодо того, що виконання Спостережною радою функцій контролю за діяльністю виконавчого органу суперечить компетенції спостережної ради, передбаченої ст. 160 ЦК України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 Цивільного кодексу України: «В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.».
Отже, виконання функцій контролю за діяльністю виконавчого органу покладено на спостережну раду і такі функції належать до компетенції спостережної ради.
Таким чином, Позивачем не доведено того, яким конкретно вимогам законодавства не відповідають спірні пункти статуту, оскільки відсутність положення про Спостережну раду не може бути підставою для твердження, що діяльність спостережної ради не врегульована, тому що Спостережна рада в своїй діяльності керується Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України і статутом Відповідача.
Відповідно до ч. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів": «При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.»
В даному випадку, Позивачем не доведено обставин невідповідності редакції Статуту ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», затвердженої протоколом № 9 від 27 грудня 2002 року, вимогам чинного законодавства, а також порушень, у зв'язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Крім того в судовому порядку не визнавались недійсними рішення зборів акціонерів якими вносились зміни та доповнення до статуту.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд на законних підставах відмовив Топчій Людмилі Володимирівні у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.
З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Топчій Людмили Володимирівни не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Топчій Людмили Володимирівни не підлягає задоволенню на рішення господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 05 лютого 2015 року у справі № 910/16313/14 залишити без змін.
3.Справу № 910/16313/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді С.Г. Рудченко
А.О. Мальченко