04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" травня 2015 р. Справа№ 910/6539/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.03.2015 року про повернення позовної заяви без розгляду
у справі № 910/6539/15-г ( суддя: Балац С.В.)
за позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної
компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "СЕВАСТОПОЛЬГАЗ"
про стягнення 13 604, 52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.15р. позовну заяву Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" з доданими до неї документами - повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2015р. скасувати та направити справу на розгляд Господарському суду міста Києва.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. апеляційну скаргу Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 28.04.2015р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.15р. розгляд справи відкладено на 12.05.15р.
Розпорядженням керівника Київського апеляційного господарського суду №09-52/768/15 від 12.05.2015р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді Коршун Н.М. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.05.15р. визначено новий склад суду, головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової А.І. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.15р. колегією суддів головуючий суддя Тищенко О.В., Мартюк А.І., Тарасенко К.В. справу №910/6539/15-г прийнято до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.05.15р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження для розгляду у відповідному складі суддів.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі №910/6539/15-г скасувати.
Представник відповідача у судове засідання 26.05.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали про повернення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20 березня 2015 року позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Щодо правової позиції місцевого господарського суду про необхідність повернення позивачу позовної заяви без розгляду на підставі п. 4. ч.1 ст. 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору, до позовної заяви було додано копію платіжного доручення 30.12.2013 № 926 з призначенням платежу за розгляд Господарським судом міста Севастополя позовної заяви майнового характеру ДК "Газ України" до ПАТ "Севастопольгаз". Також було додано копію позовної заяви від 30.12.2013 року № 31/10-6018 поданої до Господарського суду міста Севастополя.
Керуючись положеннями ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у зв'язку з тим, що Господарським судом міста Севастополя не було завершено розгляд справи, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося з аналогічним позовом до Господарського суду міста Києва.
Суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстави відсутності належних доказів сплати судового збору в розмірі та станом на дату подачі позову до Господарського суду міста Києва.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звертаючись з позовом до Господарського суду міста Севастополя про стягнення заборгованості з ПАТ "Севастопольгаз", сплатило судовий збір згідно платіжного доручення № 926 від 30.12.2013 року.
За вказаною позовною заявою Господарським судом міста Севастополя ухвалою від 15.01.2014 було порушено провадження по справі № 919/57/14.
Одним із завдань Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є захист прав і свобод людини, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, в тому числі й права на судовий захист, яке забезпечували суди Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, зокрема, підсудних розташованим на території міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва.
Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.
Відповідно до положень п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі недодержання приписів абз. 10 ч. 1 ст. 12 Закону названі господарські суди позбавлені можливості продовжити розгляд зазначених у цій нормі справ, оскільки Законом, так само як й іншими законодавчими актами України, не передбачено ні права, ані обов'язку місцевих господарських судів витребувати з інших господарських судів матеріали справ, так само як і відповідного права (обов'язку) апеляційних господарських судів - стосовно інших судів апеляційної інстанції.
Водночас заінтересовані особи можуть звертатися з відповідними позовами (скаргами) до господарських судів міста Києва, Київської області, Київського апеляційного господарського суду з урахуванням визначеної Законом підсудності справ.
Згідно положень п. 3.2 зазначеного Інформаційного листа наявність подібних проваджень у господарських судах, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, такому зверненню не перешкоджає, а судові акти, ухвалені ними після набрання Законом чинності, не враховуються у вирішенні спорів.
Колегія суддів вважає, що у разі коли такі справи відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не передані до відповідного суду, їх розгляд може здійснюватися судами першої інстанції, визначеними даним Законом, за матеріалами, наданими учасниками судового процесу. Наприклад, підставою для розгляду справи є надання учасниками судового процесу копії позовної заяви, оригінал якої було адресовано судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, інших документів, необхідних для розгляду справи.
При цьому, для розгляду таких матеріалів необхідно встановити факт надходження позовної заяви до місцевого господарського суду, розташованого на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та порушення провадження по справі, тобто винесення відповідної ухвали.
При зверненні до Господарського суду міста Києва ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надав копію позовної заяви поданої до Господарського суду міста Севастополя разом з копією платіжного доручення та інших додатків до позову. Крім того, позивач разом із позовною заявою надав копію ухвали Господарського суду міста Севастополя про порушення провадження по справі № 919/57/14 від 15.01.2014 року та копії ухвал про відкладення розгляду справи від 06.02.2014 року, 24.02.2014 року, 12.03.2014 року, 21.03.2014 року.
Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку не передання справи до Господарського суду міста Києва є фактично втратою справи, незалежно від того чи було винесене рішення чи ні після вступу в силу Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Слід звернути увагу, що при поданні як заяви про відновлення втраченого провадження, так і нової позовної заяви (у зв'язку з втратою провадження) сплата судового збору не передбачена.
Зазначене також підтверджується ч. 2 п. 7.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, якою передбачено, що у разі подання нової позовної заяви (іншої заяви, скарги), сплата (стягнення) судового збору не здійснюється, якщо він вже був сплачений (стягнутий) у розгляді первісно поданої заяви (скарги) і є докази відповідної сплати (стягнення).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору у даному випадку призведе до подвійної його оплати за розгляд однієї і тієї ж вимоги, що не відповідає положенням та суті Закону України "Про судовий збір".
За таких обставин, якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову (заяви, скарги) до господарського суду, а на підставі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" даний позов (заява, скарга) подано до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати відповідну заяву чи скаргу з посиланням на відсутність належних доказів сплати судового збору.
Визначальним при цьому є сам факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Факт належної сплати судового збору та відповідно надходження його до спеціального фонду державного бюджету, підтверджується порушенням ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2014 року провадження по справі № 919/57/14.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку суд першої інстанції помилково застосував положення п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернувши позовну заяву без розгляду.
Щодо правової позиції місцевого господарського суду про необхідність повернення позивачу позовної заяви без розгляду на підставі п. 6. ч.1 ст. 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.
Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
На підтвердження неможливості надіслання копії заяви відповідача, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» надала копію листа УДППЗ «Укрпошта» Київська міська дирекція від 23.01.2015р. № 30-66, відповідно до якого повідомлено, що станом на сьогоднішній день, приймання до пересилання поштових відправлень та поштових переказів на територію АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, щодо відсутності доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом м. Києва без достатніх правових підстав було застосовано положення ст. ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 66, 67, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.03.2015 року у справі № 910/6539/15-г скасувати.
Матеріали справи № 910/6539/15-г передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова