Справа № 695/372/15-к
29 травня 2015 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Золотоноша кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, раніше судимого: 1) 06.06.2011 Уманським міським судом за ч. 1 ст. 185, ч. З ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений Богунським районним судом м. Житомир 18.03.2013 умовно-достроково, з не відбутим терміном 10 місяців 22 дні -
у вчиненні злочину, передбачених ст.185 ч.3 ст.15 ч.3 КК України,-
04 грудня 2014 року близько 02 години ОСОБА_4 , проник на територію СТОВ ППЗ «Коробівський», яка огороджена та перебуває під охороною, за адресою: с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, ле таємно, умисно, з метою власного збагачення намагався викрасти мідні кабелі загальною довжиною 12 метрів, на суму 726 гривень, що належеть СТОВ ППЗ «Коробівський», зірвавши їх та поскладавши на землі перед сараєм, однак з причин, що не залежали від його волі, свій злочинний намір не довів до кінця, оскільки був помічений працівниками СТОВ ППЗ «Коробівський», які викликали працівників міліції.
Свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст..185 ч.3, ст..15 ч.3 КК України ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав повністю та показав, що 22.11.2014 він приїхав до домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , де раніше проживав його батько, щоб доглядати за ним, оскільки там ніхто не проживає. З моменту приїзду він весь час перебував вдома. 03 грудня 2014 року він розпивав пиво, а після випивки вирішив піти на територію СТОВ ППЗ «Коробівське», що розташоване в с. Коробівка та щось там викрасти. Близько 01 години ЗО хвилин він прийшов на територію даного підприємства та помітив на стіні сараю мідний кабель, після чого вирішив його зірватц зі стіни та забрати собі, щоб в подальшому здати на пункт прийому металобрухту, щоб на отримані гроші купити квиток додому, до с. Аполянка Уманського району, оскільки в нього не залишилося ніяких коштів взагалі. Коли почав зривати дані кабелі один з них, падаючи, розбив скло вікна сараю. Після цього відразу прийшли охоронники даного підприємства та затримали його. Вони в нього запитали, що він тут робить та з якою метою прибув. На їхні запитання він відповів, після чого дані чоловіки зателефонували до начальника охорони та повідомили тому про його затримання. Згодом приїхали працівники міліції, які провели огляд місця події та вилучили дані кабелі. Свою вину визнає повністю, в чому щиросердно розкаюється.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст..185 ч.3, ст..15 ч.3 КК України, його винність повністю підтверджується зібраними досудовим слідством доказами, які не досліджувалися в судовому засіданні відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин даної справи, які ніким із сторін не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що всі учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає. Судом роз'яснено правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України.
Суд вважає винність ОСОБА_4 в незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному з проникненням в сховище, вчиненому повторно, доведеною повністю, а його дії кваліфікує за ст.185 ч.3, ст..15 ч.3 КК України.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу підсудного, який характеризується позитивно.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, суд не встановив.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудному, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він відшкодував завдану злочинними діями шкоду повернувши викрадене.
З урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи підсудного, характеризуючих його даних, суд вважає можливим виправлення підсудного в умовах без ізоляції від суспільства і визнає необхідним призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст..185 ч.3, ст..15 ч.3 КК України і призначити покарання - три роки позбавлення волі.
На підставі ст.,ст..75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням надавши йому іспитовий строк на один рік та покласти на нього обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем свого проживання та не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та місцем свого проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази по справі - три відрізки дроту залишити у потерпілого ОСОБА_5 знявши з них всілякі заборони.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Вирок може бути оскаржено підсудним до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня вручення копії вироку, або на нього може бути внесене подання прокурора в той же строк з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1