Провадження № 11-кп/790/564/15 Головуючий І-ої інстанції
Справа №643/16247/14-к ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.185, ч.3 ст.187, Доповідач: ОСОБА_2
ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України
25 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі - ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Московського районного суду м.Харкова від 11.12.2014р., -
Зазначеним вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, українець, з незакінченою середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий:
1) 09.05.2004р. Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
2) 08.07.2008р. Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.186, ч.ч.1,2 ст.187, ч.2 ст.190, ч.1 ст.309, ст.ст.70,71 КК України до 8 років позбавлення волі, на підставі постанови Балаклійського районного суду м. Харківської області від 02.10.2012р. звільнений умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 24 дні,
зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 та ч. 2 ст.190 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст.187 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі;
- по ч.2 ст.190 КК України 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2008р., та остаточно ОСОБА_9 призначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_9 залишено без зміни.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати в сумі 586грн. 80коп.
Як встановив суд, ОСОБА_9 08.12.2013р. близько 23.40, знаходячись у салоні автомобіля «ВАЗ-2109» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 по пр.50-річчя ВЛКСМ в м. Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпілий ОСОБА_10 відволікся, шляхом вільного доступу таємно викрав планшет «Samsung galaxy tab 3» вартістю 3936грн., який лежав на торпеді салону вказаного автомобіля, спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_9 , сховавши викрадене майно під куртку, з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд.
Крім того, 17.12.2013р. близько 13.30 ОСОБА_9 , знаходячись у студентському гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням в житло, діючи з корисливих мотивів, опасаючись викриття в скоєнні кримінального правопорушення, представився раніше незнайомій йому коменданту гуртожитку ОСОБА_11 співробітником телекомунікаційної компанії «Тріолан». ОСОБА_11 , будучи упевненою, що раніше незнайомий їй ОСОБА_9 є співробітником компанії-провайдера і діє правомірно, не перешкодила його діям та впустила до приміщення гуртожитку, після чого провела на сходовий майданчик між четвертим та п'ятим поверхами зазначеного гуртожитку. ОСОБА_9 під приводом ремонту телекомунікаційного обладнання почав вчиняти дії, схожі на ремонт, а ОСОБА_11 залишила його на самоті. За кілька хвилин ОСОБА_9 попрямував до квартири АДРЕСА_3 , двері якої йому відчинив ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний намір, з метою безперешкодного проникнення до кімнати останнього, ОСОБА_9 попросив ОСОБА_12 дозволити йому намочити ганчірку та дати стілець, на що той погодився, та пішов за стільцем до кухні, у зв'язку із чим відволікся від дій ОСОБА_9 . Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_9 з метою викрадення чужого майна, таємно проник до жилої кімнати №1 квартири АДРЕСА_3 та шляхом вільного доступу заволодів ноутбуком «Lenovo В570е», власником якого є ОСОБА_13 , вартістю 3146грн. та ноутбуком «Lenovo В550», власником якого є ОСОБА_14 вартістю 900грн. Після чого, ОСОБА_9 сховав викрадене майно під куртку та продовжуючи свої противоправні злочинні дії, проник до житлової кімнати №2 квартири АДРЕСА_3 зазначеного гуртожитку та шляхом вільного доступу заволодів мобільним телефоном «Nokia 5530», власником якого є ОСОБА_12 вартістю 371грн. та поклав його до кишені своєї куртки. Однак, ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, та розуміючи, що його злочинні дії можуть стати явними для оточуючих, які б могли йому перешкодити заволодіти викраденим майном, попрямував до ванної кімнати, де взяв бритву чоловічу одноразову, та направився до виходу з квартири, тримаючи викрадене майно під курткою рукою. На виході з квартири ОСОБА_9 за вчиненням злочину застали ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . У зв'язку з цим, ОСОБА_9 , діючи за раптово виниклим злочинним наміром, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, почав погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я до ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , які сприймалися ними як реальні, та на підтвердження погроз дістав з кишені лезо бритви та умисно наніс два удари вказаним лезом бритви по правому плечу ОСОБА_15 , завдавши тим самим останньому фізичного болю та емоційних страждань, та зломивши волю ОСОБА_15 та ОСОБА_12 до опору. Після чого, ОСОБА_9 з місця скоєння злочину безперешкодно зник, обернувши викрадене на свою користь, та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_9 заволодів майном ОСОБА_13 на суму 3146грн., майном ОСОБА_14 на суму 900грн. та майном ОСОБА_12 на суму 371грн., а всього на суму 4417грн.
Крім того, 13.06.2014р. близько 15.30 ОСОБА_9 , знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_4 , маючи умисел на проникнення до житла з метою таємного викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, натискав на ручки вхідних дверей квартир першого під'їзду, при цьому двері квартири АДРЕСА_5 вказаного будинку виявилися відчиненими. Таким чином, ОСОБА_9 шляхом вільного доступу проник до вказаної квартири, де таємно заволодів сумкою жіночою, яка для потерпілого матеріальної цінності не має, в якій знаходилися гроші у сумі 300грн. та паспорт громадянина України, власником яких є ОСОБА_16 , спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_9 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядився ним за власним розсудом.
Крім того, 25.06.2014р. близько 18.20 ОСОБА_9 біля будинку № 65 по вул.Крупської в м. Харкові разом зі своїм знайомим ОСОБА_17 , діючи з корисливих мотивів, повторно, з раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, попросив у ОСОБА_17 його мобільний телефон «Lenovo А390», вартістю 1062грн. під приводом здійснення телефонного дзвінку. ОСОБА_17 , довіряючи ОСОБА_9 та не підозрюючи про його злочинний намір, передав останньому вищевказаний мобільний телефон. ОСОБА_9 достовірно розуміючи, що наміру повертати майно він не має, імітуючи телефонну розмову, з місця скоєння злочину зник, обернувши вказаний телефон на свою користь та розпорядився ним в подальшому за власним розсудом, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду на суму 1062грн.
Крім того, 05.08.2014р. близько 16.30 ОСОБА_9 , знаходячись у пасажирському автобусі маршруту №107 по ходу слідування по пр. 50-річчя СРСР в м. Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпілий ОСОБА_18 відволікся, шляхом вільного доступу таємно викрав з його сумки портмоне, яке для потерпілого матеріальної цінності не має, в якому знаходились гроші у сумі 350грн. та документи на ім'я останнього, спричинивши ОСОБА_18 матеріальну шкоду на вказану суму. Після чого, ОСОБА_9 , сховавши викрадене до кишені брюк, з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому за власним розсудом.
Крім того, 08.09.2014р. близько 20.00 ОСОБА_9 , знаходився у пасажирському автобусі маршруту № 231 походу слідування по пр. 50 річчя СРСР в м. Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпіла ОСОБА_19 відволіклась, шляхом вільного доступу таємне викрав із сумки гаманець, який для потерпілої матеріальної цінності не має, в якій знаходилися гроші у сумі 800грн. та пенсійним посвідченням на ім'я останньої, спричинивши ОСОБА_19 матеріального збитку на вказану суму. Після чого, ОСОБА_9 , склавши викрадене до кишені брюк, з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний
В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений просить пом'якшити призначене йому покарання за ч.3 ст.187 КК України до мінімальної санкції даної статті, зважаючи на повне визнання ним вини, щире розкаяння, а також на ряд пом'якшуючих обставин, які не враховані судом першої інстанції, а саме того, що він єдиний піклувальник своє матері, яка є інвалідом ІІ групи. Крім того, засуджений вважає, що суд мав можливість застосувати ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році» до попередніх вироків, покарання за якими приєднано до оскаржуваного вироку в порядку ст.71 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити його апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, прокурора, який вважав вирок та призначене обвинуваченому покарання законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.2 ст.190 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених судом, за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст.349 КПК України доказах.
Фактичні обставини справи, та винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів ніким не оскаржуються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.
Покарання за вчинення ОСОБА_9 зазначених злочинів судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості злочинів, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, серед яких і ті, на яких наголошується в апеляційній скарзі.
Зокрема, судом враховано ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, дані про особу винного, який раніше судимий за скоєння корисливих тяжких злочинів, судимість за які не знято та не погашено, новий злочин скоїв у період умовно-дострокового звільнення, що вказує на небажання його стати на шлях виправлення та схильність до вчинення злочинів. Також суд врахував, що ОСОБА_9 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, проживає з батьками пенсіонерами.
Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнане щире каяття обвинуваченого. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання за ч.3 ст.187 КК України майже в мінімальних межах санкції статті у виді позбавлення волі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є обґрунтованим, законним та справедливим. Таке покарання сприятиме виправленню та перевихованню ОСОБА_9 і попередженню нових злочинів, а тому доводи його апеляційної скарги щодо пом'якшення призначеного покарання є необґрунтованими.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, як про це ставить питання в апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Крім того, немотивованими є доводи апеляційної скарги про застосування ст.7 Закону України «Про амністію в 2014 році» до вироку Московського районного суду м.Харкова від 08.07.2008р., за яким він був засуджений за ч. 2 ст.186, ч.ч.1,2 ст.187, ч.2 ст.190, ч.1 ст.309 КК України. Так, згідно з постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 02.10.2012р. ОСОБА_9 було звільнено умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 24 дні від відбування покарання за попереднім вироком, тому в місцях позбавлення волі він не знаходився, а крім того, застосування амністії до ОСОБА_9 унеможливлене забороною, що міститься в п. «є» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» як до особи, яка була засуджена за розбій. Таким чином, законних підстав для застосування амністії до ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.
Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2014 року у відношенні ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5