Справа № 644/2191/15-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/907/15 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 81 КК України
27 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
спеціаліста - ОСОБА_7 ,
представника Харківської
виправної колонії (№43) - ОСОБА_8 ,
засудженого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 березня 2015 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 ,-
Вказаною ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відмовлено в задоволенні спільного подання адміністрації Харківської виправної колонії (№43) та Спостережної комісії в Орджонікідзевському районі м. Харкова про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_9 .
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на те, що ОСОБА_9 раніше 10.07.2006 року звільнявся умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 10 днів і знову вчинив умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох четвертей строку покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. Станом на 25.03.2015 року фактично відбуто засудженим 3 роки 1 місяць 26 днів, що менше ніж передбачено п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України. До того ж, на думку суду, сумлінна поведінка і ставлення до праці ОСОБА_9 протягом трьох місяців четвертого кварталу 2014 року не є тією обставиною, якої достатньо для висновку про те, що засуджений довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на те, що районний суд не врахував його позитивну характеристику, наявність двох заохочень, його добросовісне ставлення до праці, відсутність дисциплінарних стягнень, а взяв до уваги його посередню характеристику від серпня 2014 року. Наполягає на тому, що останній злочин він вчинив після спливу строку умовно-дострокового звільнення. Тому суд помилково вважає, що для умовно-дострокового звільнення йому необхідно відбути три чверті від призначеного покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне ухвалу суду залишити без змін, засудженого ОСОБА_9 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, думку представника Харківської виправної колонії (№43) з приводу апеляційної скарги, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 10 грудня 2012 року засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України до 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 липня 2014 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_9 скорочено наполовину невідбуту ним частину покарання за цим вироком.
Початок строку покарання - 29.01.2012 року, кінець строку - 08.09.2016 року. Станом на 05.03.2015 року ОСОБА_9 відбув 2/3 призначеного судом строку покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 раніше 10.07.2006 року звільнявся умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 10 днів і знову вчинив умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох четвертей строку покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження після застосування амністії строк призначеного ОСОБА_9 до відбування покарання у виді позбавлення волі становить 4 роки 7 місяців 10 днів. Районним судом вірно визначено, що три чверті від нього - 3 роки 5 місяців 15 днів. Станом на 25 березня 2015 року фактично відбуто засудженим - 3 роки 1 місяць 26 днів, що менше, ніж передбачено п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Проте, ретельно дослідивши дані про особу засудженого, суд першої інстанції, з урахуванням даних щодо особи, зазначених в спільному поданні начальника Харківської виправної колонії (№43) та голови спостережної комісії в Орджонікідзевському районі м. Харкова, обґрунтовано дійшов висновку, що засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення.
Як правильно зазначив суд, ОСОБА_9 має шість не погашених судимостей за вчинення виключно умисних злочинів і на теперішній час відбуває покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що свідчить про стійку тенденцію поведінки засудженого і постійне підвищення тяжкості вчинених ним злочинів.
З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що станом на 21 серпня 2014 року засуджений ОСОБА_9 характеризувався як засуджений, який за час відбування покарання на шлях виправлення не стає, характеризується посередньо, до праці взагалі відноситься байдуже, заходи виховного характеру хоча і відвідує, але не робить для себе позитивних висновків (особова справа а.с. 79).
Відповідно до виписки з наказу №4 по Харківській виправній колонії (№43) від 30 грудня 2014 року за сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій за підсумками четвертого кварталу 2014 року засудженому ОСОБА_9 було оголошено подяку (особова справа а.с. 85).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позитивна поведінка засудженого, яка стала підставою для внесення подання, в тому числі отримання ним заохочення, з урахуванням сукупності даних про особу, є штучним намаганням засудженого створити бажане для себе враження адміністрації колонії і суду, маючи на меті отримати умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За таких обставин, крім того, що засуджений ОСОБА_9 не відбув 3/4 строку призначеного йому покарання, та ще й не переконав суд у своєму виправленні,тому колегія суддів вважає за необхідне рішення районного суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404,405,407, 418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 березня 2015 року відносно ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий -
Судді: