Справа № 646/237/15-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/941/15 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: застосування амністії
27 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
спеціаліста - ОСОБА_7 ,
представника Диканівської
виправної колонії (№12) - ОСОБА_8 ,
засудженого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року, -
Вказаною ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_9 про застосування відносно нього положень Закону України «Про амністію у 2014 році».
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на те, що згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2013 року ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, до закінчення іспитового строку, встановленого вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.12.2010 року. Згідно з п. «в» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин. У зв'язку з чим підстави для застосування до ОСОБА_9 Закону України «Про амністію у 2014 році» відсутні.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу районного суду, застосувати до нього ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році». Вказує на те, що законом заборонене застосування амністії до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких і особливо тяжких злочинів. Проте, за попереднім вироком він був засуджений за злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, який не є тяжким, тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, він вчинив вперше, саме тому до нього може бути застосований акт амністії. Також, просить врахувати, що він позитивно характеризується, проявляє ініціативу, не порушує режиму тримання, до поставлених завдань відноситься відповідально, має два заохочення, не має стягнень.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши думку прокурора, який просив ухвалу районного суду скасувати, а апеляційну скаргу засудженого задовольнити, представника Диканівської виправної колонії (№12) з приводу апеляційної скарги засудженого, який підтримав її, засудженого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб: в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
За змістом цієї норми закону амністія не застосовується до осіб, які були засуджені за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину і звільненні судом від відбування покарання з випробуванням, але до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Однак судом зміст зазначеного положення цього Закону розтлумачено неправильно.
Як вбачається з матеріалів провадження вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.12.2010 року ОСОБА_9 був засуджений за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, тобто за умисний злочин, який згідно ст. 12 КК України не є тяжким чи особливо тяжким.
В період визначеного судом іспитового строку ОСОБА_9 вчинив вперше умисний тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Враховуючи викладене, висновки суду про неможливість застосування амністії до засудженого ОСОБА_9 на підставі п. "в" ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році"є помилковими.
Обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році", які унеможливлюють застосування акту амністії до засудженого ОСОБА_9 , не встановлено.
З матеріалів провадження вбачається, що згідно вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2013 року ОСОБА_9 засуджений за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, початок строку покарання 04.09.2012 року, кінець строку 04.10.2016 року, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» - 19.04.2014 року, засуджений відбув 1 рік 7 місяців 15 днів, залишилось 2 роки5 місяців 15 днів.
В апеляційній скарзі засуджений просить про застосування до нього ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Підстави, які слугують звільненню особи від відбування покарання визначені у ст.ст. 1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році» містять імперативну вимогу, зокрема, щодо ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» за вчинення злочинів будь-якої тяжкості за наявності двох обов'язкових умов, а саме, по-перше, злочин не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я та, по-друге, особи, які їх вчинили на момент набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» відбули одну четверту чи більше призначеного строку основного покарання.
ОСОБА_9 засуджений за вчинення злочину, що не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» відбув більше одної четвертої призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі та є особою, яка не підлягає звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону. ОСОБА_9 дав згоду на застосування щодо нього положень Закону України «Про амністію в 2014 році».
За таких обставин, до ОСОБА_9 може бути застосовано положення ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
З огляду на наведене, згідно п.4 ч.1 ст.409, п.3 ч.1 ст.413 КПК України наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нової ухвали у порядку п.4 ч.1 ст.407 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2015 року відносно ОСОБА_9 - скасувати.
Клопотання засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про застосування відносно нього вимог ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» задовольнити.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» засудженого ОСОБА_9 звільнити від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 жовтня 2013 року.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий -
Судді: