Провадження: № 22-ц/790/2584/15
Справа: № 640/10264/14-ц Головуючий 1 інстанції Діденко С.А.
Категорія: право власності Доповідач: Сащенко І.С.
25 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,
при секретарі - Стрельченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру,-
У червні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ХМР про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру.
Свої позовні вимоги вона обґрунтувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1
З метою покращення умов проживання нею було проведено реконструкцію належного їй майна, в результаті якої було створено нове майно у вигляді мансарди над квартирою. Відповідно до технічного паспорту площа реконструйованого приміщення мансарди складає 28,5 кв. м., загальна площа квартири стала складати 54,4 кв. м., житлова площа - 52,4 кв. м.
Згідно технічного висновку про стан технічних будівельних конструкцій та можливості експлуатації реконструйованого приміщення мансарди, технічний стан будівельних конструкцій забезпечує несучу здатність, достатню для його експлуатації та не порушує прав інших мешканців.
Просила визнати за нею право власності на реконструйовану квартиру.
У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_5 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,4 кв. м., житловою - 52,4кв.м.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять заочне рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що своєї згоди на проведення будівництво не давали, а сама конструкція несе загрозу їхньому життю.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судом першої інстанції не дотримано.
Встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ХДНК, є власником квартири готельного типу АДРЕСА_1, що складалася з двох житлових кімнат житловою площею 22,7 кв. м., загальною площею - 36,8 кв. м. ( а.с. 14 ).
Відповідно до технічного паспорту, після реконструкції належного їй майна, в результаті якої було створено нове майно у вигляді мансарди над квартирою 20 площею 28,5 кв.м., загальна площа належної їй квартири стала складати 54,4 кв.м ., житлова площа з якої - 52,4 кв. м ( а.с. 12 ).
Згідно з технічним висновком про стан технічних будівельних конструкцій та можливості експлуатації реконструйованого приміщення мансарди, будівництво здійснено у відповідності до вимог будівельно-технічних, пожежних, санітарно-гігієнічних норм, технічний стан будівельних конструкцій якого забезпечує несучу здатність, достатню для його експлуатації та не порушує прав інших мешканців ( а.с. 17-25 ).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Нежилі приміщення у жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК Української РСР), і у результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Збільшення квартири за рахунок мансардного поверху (горища), тобто допоміжного приміщення, яким мають право користувалися усі наймачі квартир у будинку, суперечить зазначеним вище положенням закону, на які суд першої інстанції уваги не звернув та не врахував, що допоміжні приміщення могли бути призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування усього будинку.
У рішенні Конституційного Суду України у справі №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир.
Тобто право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Суд першої інстанції без встановлення фактичних обставин щодо правового статусу зайнятого позивачкою підсобного приміщення житлового будинку, дійшов передчасного висновку, що збільшення квартири за рахунок мансардного поверху не призводить до порушення прав власників інших квартир у будинку, оскільки згода усіх співвласників квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 про передачу у власність позивачки приміщень загального користування відсутня.
Крім того, будівельні роботи виконані позивачкою без отримання відповідних дозволів на проведення робіт в порушення вимог Закону України « Про основи містобудування».
Таким чином, відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді