Справа № 645/8762/13-ц Головуючий І інстанції - Горпинич О.В.
Провадження: 22-ц/790/3151/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.
Категорія: інші
21 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Бездітка В.М.,
суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Сашко Я.С.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -
встановила:
У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27.09.2010 року відповідачами позичені у нього грошові кошти в сумі 21 000 дол. США, в результаті чого укладено нотаріально посвідчений договір позики, яким передбачався і графік повернення грошових коштів. Проте відповідачами були порушені взяті на себе зобов'язання за договором позики і замість належної до повернення суми грошових коштів, станом на 22.08.2012 року було повернуто лише 2800 дол. США.
18 квітня 2013 року позивач, в особі свого представника звернувся до суду за захистом свого порушеного права із позовом про стягнення боргу за даним договором позики, та Фрунзенським районним судом м. Харкова 20 травня 2013 відкрито провадження. Оскільки відповідачі свої зобов'язання не виконують, позивачем прийнято рішення про звернення до суду із даним позовом про стягнення процентів за користування позиченими у нього коштами та трьох процентів річних, та передбаченої договором неустойки за час порушення своїх зобов'язань з моменту подання 18.04.2013 року першого позову по день із зверненням до суду із даним позовом, тобто до 11.09.2013 року. У зв'язку з чим просив стягнути з відповідачів суму процентів за користування відповідачами коштами на підставі ст. 1048 ЦК України за період з моменту звернення позивача в суд із попереднім позовом 18 квітня 2013 року по день звернення позивача в суд із цим позовом, тобто до 11 вересня 2013 року в сумі 520 дол. США та суму 3% річних від простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення в сумі 218 дол. США, а загалом - 738 доларів США. А також за даний період позивач просив стягнути неустойку у вигляді штрафу (пені) в сумі 219 000 дол. США.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 - 3% річних від простроченої суми за договором позики від 27.09.2010 року в розмірі 19778,16 грн., що еквівалентно на час ухвалення рішення 738 дол. США, а також пеню у розмірі 19778,16 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 181,85 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині вирішення питань про стягнення неустойки та розподілу судових витрат та задовольнити вказані вимоги в повному обсязі,посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що підстав для застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України у суду першої інстанції не було, оскільки розмір нарахованої неустойки у сумі 219000 грн. за період з 18.04.2013 р. по 11.09.2013 р. не перевищує розмір прямих збитків позивача в результаті невиконання відповідачами їхніх зобов'язань за договором позики в загальній сумі 18 200 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення становить 497 915,45 грн. В порушення п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд першої інстанції стягнув судовий збір з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526, 530, 546, 548, 549, 550, 551, 610, 611, 614, 625, 1048, 1050 ЦК України, а також із змісту договору позики від 27.09.2010 р. та прийшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 738 дол. США, яка складається із процентів за період користування на рівні облікової ставки НБУ - 520 дол. США, та 3 % річних від простроченої суми 218 дол. США, що еквівалентно 19778,16 грн. (курс долара США за офіційним курсом НБУ станом на 18.02.2015 року складає 1 дол. = 26,799574).
Вирішуючи питання про стягнення передбаченої договором позики пені, районний суд виходив з засад справедливості, добросовісності, розумності та зменшив розмір пені до 19778,16 грн.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
По справі встановлено, що 27 вересня 2010 року між позивачем та відповідачами було укладено договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3056. Відповідно до умов договору (п.1), позикодавець передав у власність позичальникам, а позичальники в рівних частках прийняли у власність валютні цінності в розмірі 21000 дол. США, які зобов'язалися повернути у порядку та в строки, передбачені цим договором, до 27.06.2013 року.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 235 742,45 грн., що еквівалентно 18200 дол. США; проценти за період користування на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 47109,63 грн., що еквівалентно 3637 дол. США; 3 % річних від простроченої суми - 6 839,12 грн., що еквівалентно 528 дол. США; неустойку (пеню) у розмірі 235 742,45 грн. Рішення набрало законної сили.
Відповідачі, як зазначено у позові, та встановлено рішенням Фрунзенського районного суду Харкова від 14 жовтня 2014 року, частково виконали взяти зобов'язання - повернувши в рахунок боргу 2800 дол. США.
У зв'язку з порушенням відповідачами взятих на себе зобов'язань, 22.08.12 року позивачем на адресу кожного із відповідачів було направлено повідомлення про дострокове повернення суми боргу, а також сплату процентів і штрафу, яке відповідачі отримали /а.с. 16-21, 33-37/.
Доводи апеляційної скарги про те, що підстав для застосування положення ч. 3 ст. 551 ЦК України у суду першої інстанції не було, оскільки розмір нарахованої неустойки у сумі 219000 грн. за період з 18.04.2013 р. по 11.09.2013 р. не перевищує розмір прямих збитків позивача в результаті невиконання відповідачами їхніх зобов'язань за договором позики в загальній сумі 18 200 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення становить 497 915,45 грн. є безпідставними.
Враховуючи, що предметом даного позову є сума заборгованості, сформована за період з 18.04.2013 р. по 11.09.2013 р., а не загальна сума боргу за договором позики від 27.09.2010 р. в розмірі 18 200 дол. США, судова колегія вважає висновок районного суду в цій частині обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд першої інстанції стягнув судовий збір з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції виходив не тільки з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, а із принципу розумності та справедливості, а тому суд вірно вирішив питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -