Провадження №22-ц/790/2501/15 Головуючий 1-ї інстанції - Слурденко О.І.
Справа №636/152/14-ц Доповідач - Довгаль А.П.
Категорія: житлові
19 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів - Коваленко І.П,, Коровіна С.Г.
при секретарі - Щегельському Д.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Чугуївської міської ради про визнання права користування квартирою, поновлення житлових прав та вселення, -
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1, належній на праві комунальної власності Чугуївській міській раді.
Вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243,60грн.
15.01.2015року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, зазначивши, що з приводу інших його позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідачів не перешкоджати у користуванні квартирою, видати ключі від вхідних дверей квартири для його вільного доступу в квартиру, судом ніякого рішення не ухвалювалося, хоча ці вимоги були предметом судового розгляду.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2015року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 11.02.2015року скасувати і передати це питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з того, що тільки шляхом визнання права користування та вселення в квартиру суд відновлює і захищає права та інтереси фізичних осіб, в той час як діючим законодавством не передбачено зобов'язання судом фізичних осіб не перешкоджати користування житлом, передачі ключів від вхідних дверей та інше.
Про те, погодитися з таким висновком не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що ним заявлено такі вимоги: 1.визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1; 2.вселити його до цієї квартири; 3.зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому користуватися квартирою; 4. зобов'язати відповідачів видати йому ключі від замків вхідних дверей квартири для вільного доступу; 5.стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00грн.; 6.стягнути з відповідачів на його користь судовий збір в сумі 243,60грн.
Отже, з приводу кожної із заявлених вимог суд повинен зробити своє судження, тобто чи задовольняє або ні кожну із заявлених вимог.
Однак, у резолютивній частині рішенні суду першої інстанції від 16 грудня 2014 року вказано - позов задоволено, але фактично його було задоволено частково, зокрема, що стосується вимог про визнання права на користування спірною квартирою та вселення, а з приводу інших заявлених вимог нічого не зазначено.
Враховуючи те, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 грудня 20014 року апеляційною інстанціє скасовано і у справі ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 в позові, а оскільки ухвала суду першої інстанції від 11 лютого 2015 року є похідною від цього рішення, тому вона також підлягає скасуванню.
Згідно п.2) ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307ч.2п.2), 312ч.1п.2), 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року скасувати і у задоволенні заяви про ухвалення у справі додаткового рішення ОСОБА_2 відмовити з інших підстав.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -