Провадження: № 22-ц-/790/3868/15 Головуючий: 1 інстанції
· Справа: №638/2184/15-ц Наумова С.М.
· Категорія: житлові Доповідач: Швецова Л.А.
25 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Піддубного Р.М., Малінська С.М.
за участі секретаря - Єрьоменко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Управління державної міграційної служби України у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила усунути перешкоди у розпорядження належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 звільнии житлове приміщення, зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку у вказаній квартирі..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем було зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності вона є власником квартири АДРЕСА_1.
У зазначеній квартирі зареєстрована вона ОСОБА_2, її син ОСОБА_5, його колишня дружина відповідачка ОСОБА_4,їх син ОСОБА_6
На сьогоднішній день позивач проживає зі своєю донькою в м. Києві, яка здійснює за нею догляд , враховуючи її вік, хвороби. Оскільки вона є одноособовим власником квартири та вправі самостійно вирішувати питання щодо розпорядження своєю власністю, тому самостійно вирішила продати належне їй на праві власності майно , тобто квартиру. Але вона не може укласти договір купівлі - продажу, оскільки у квартирі й досі зареєстрована відповідачка, яка вже не є членом її родини , оскільки шлюб з її сином розірваний.
Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити в його задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідачка в спірній квартирі зареєстрована та мешкає з моменту реєстрації шлюбу, і продовжує на теперішній час проживати в ній, оскільки іншої житлової площі не має
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Управління державної міграційної служби України у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_5, ОСОБА_6. про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 звернулася на нього апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
По справі достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі свідоцтва про право власності вона є власником квартири АДРЕСА_1.
У зазначеній квартирі зареєстрована позивачка ОСОБА_2, її син ОСОБА_5, його колишня дружина відповідачка ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_6
Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано допустимих та достатніх доказів стосовно того, що відповідачка ОСОБА_4 перестала бути членом сім'ї позивачки , але продовжує проживати в займаному жилому приміщенні, право користування житлом у відповідачки виникло на законних підставах, як у члена сім'ї власника, тому підстав для звільнення житлового приміщення не мається.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду та знаходить його таким, що ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах, наданих сторонами, є таким що відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 64 ЦПК України та ст. 321, 391 ЦК України.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 Житлового Кодексу УРСР , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1. 4 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку ( квартири) належать особи , зазначені в частині другій ст.64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами і несуть всі обов'язки , що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім»ї наймача відносяться подружжя наймача, їх діти і батьки. Якщо зазначені особи, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщення, вони мають ті ж права і обов'язки, що і наймач.
Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
При цьому будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження свої доводів викладених а позовній заяві та апеляційній скарзі позивачем надано не було.
Згідно вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» №2 від 12.04.1985 року і з змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 10.03.1989, №13 від25.12.1992, №15 від 25.05.1998 років, вирішуючи питання про право користування жилим приміщенням, суд винен встановлювати : чи була письмова згода на вселення всіх членів сім'ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем проживання, чи вели вона з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї, що проживають разом з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: