Провадження: 22-ц/790/4267/15 Справа: № 616/227/15-ц Категорія: "сімейні правовідносини" Головуючий 1 інстанції: Малюкін Ю.П. Доповідач: Малінська С.М.
25 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого судді - Малінської С.М.,
Суддів - Піддубного Р.М.,,
Даниленко В.М.,
за участю секретаря - Єрьоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 квітня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила ухвалу скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на вимоги п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, відповідно до якої суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, з наступних підстав.
Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ встановлена ст.15 ЦПК України, де, зокрема, зазначено, що суди розглядують у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Посилання суду першої інстанції на частину 1 ст.106 Сімейного Кодексу України є безпідставним, оскільки чинним законодавством України встановлено альтернативне право на звернення із заявою про розірвання шлюбу або до відповідних органів актів цивільного стану, або до суду.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 , що є підставою для скасування ухвали та передачі справи для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 квітня 2015 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу передати до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді