Провадження: 22-ц/790/386/14 Головуючий 1 інстанції: Божко В.В.
Справа: № 2/2018/3664/2012 Доповідач: Піддубний Р.М.
Категорія: «інші правовідносини»
05 лютого 2014 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,
при секретарі: Руссу К.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення компенсації, -
встановила:
У вересні 2012 року ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві власності належить по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними частками надвірних будівель. Посилаючись на те, що спільне володіння і користування нерухомим майном та його поділ в натурі є неможливим, позивач просив на підставі ст. 365 ЦК України припинити право відповідачки ОСОБА_7 на ? частину вказаного житлового будинку та стягнути з нього на її користь компенсацію вартості цієї частки у спільному майні в розмірі 163 295 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права ОСОБА_3 на ? частку у спільному нерухомому майні - житловому будинку АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2011 року сторонам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві власності належить по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними частками надвірних будівель.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Як убачається із матеріалів справи рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт права власності позивача ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено ст. 365 ЦК.
Так, відповідно до вказаної правової норми право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Позивачем не надано й матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що частка відповідачки у спільному майні не може бути виділена в натурі і припинення права на належну ОСОБА_6 ? частину житлового будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її неповнолітніх дітей 2001 та 2004 року народження.
Не внесено також позивачем на депозитний рахунок суду й вартість частки відповідачки у спільному майні, розмір якої становить 163 295 грн.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. 365 ЦК України правових та фактичних підстав для припинення права ОСОБА_3 на її ? частку у праві власності на будинок АДРЕСА_1 та відмовив у задоволення відповідного позову ОСОБА_2
За таких обставин апеляційна скарга відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді