Справа № 646/14285/15-к Пр.№ 1-кп/646/137/2015
28.05.15року м.Харків
Червонозаводский районний суд м.Харковау складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувшикримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220060000580 від 19 лютого 2013 року, за підозрою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, працюючого без офіційного працевлаштування вантажником, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
18.02.2013р., близько 20 години ОСОБА_8 , керуючись раніше виниклими неприязними відносинами з ОСОБА_6 та маючи намір на спричинення останньому тілесних ушкоджень, разом зі своїм братом ОСОБА_7 прийшли у двір будинку АДРЕСА_2 , де в ході бесіди з потерпілим у ОСОБА_7 також виник умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень з мотивів помсти за брата. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 схопив ОСОБА_6 сзаду лівим передпліччям за горло, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №721 від 15.03.2013р. синець на шиї, що за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням та, поки він утримував потерпілого таким чином, ОСОБА_8 навмисно наніс два удари кулаком правої кури в обличчя ОСОБА_6 , спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №721 від 15.03.2013р. травматичний вивих 1-го різця на верхній щелепі зліва, що за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням.
Обвинувачений ОСОБА_8 , допитаний в судовому засіданні, вину свою не визнав та пояснив, що з потерпілим у них склались неприязні відносини через ревнощі останнього до своєї дружини, у зв'язку з чим 09.02.2013р. ОСОБА_6 побив його. Про вказаний конфлікт ОСОБА_8 розповів своєму брату ОСОБА_7 , який вирішив з'ясувати причину конфлікту з ОСОБА_6 та домовився з останнім про зустріч, на що той погодився. 18.02.2013р. за попередньою домовленістю з потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибули до двору будинку АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_6 . На телефонний дзвінок ОСОБА_6 вийшов з будинку до обвинувачених. Він був у нетверезому стані. В ході з'ясування стосунків ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою та став погрожувати ОСОБА_9 сокирою, яку виніс з двору. Відійшовши від потерпілого на безпечну відстань, останні умовили ОСОБА_6 викинути сокиру. Після цього вони знов стали до нього підходити, але той, сховавши свою руку за спину став висловлювати погрози, що зараз їх постріляє. В подальшому зясувалося, що у ОСОБА_6 ніякої зброї не було, і між ними знов виникла словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_8 підняв сокиру потерпілого та вони з братом залишили місце конфлікту. Наполягав на тому, що ніякої фізичної сили ні він, ні ОСОБА_7 до потерпілого не застосовували. Також пояснив, що через деякий час в той же день ОСОБА_6 приходив до них додому та побив кувалдою огорожу біля їх будинку. Зазначив, що тілесні ушкодження потерпілий міг отримати або в результаті падіння, оскільки був п'яний, або в процесі розбиття їх «єврозабору», його уламками.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину також не визнав та надав суду аналогічні пояснення.
Поряд з процесуальною позицією обвинувачених, вина останніх у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Потерпілий ОСОБА_10 надав суду пояснення, що з обвинуваченим ОСОБА_8 у них склались неприязні відносини, оскільки ОСОБА_10 був обурений поведінкою останнього стовного його дружини ОСОБА_11 , у зв'язку з чим між ними виник конфлікт. Через декілька днів після цього конфлікту йому зателефонував брат ОСОБА_8 - ОСОБА_7 і запропонував зустрітися, з'ясувати стосунки. Оскільки такі телефонні дзвінки неодноразово повторювалися, ОСОБА_10 вимушений був погодитися на зустріч. 18.02.2013р. приблизно о 20-00 год. ОСОБА_7 знову зателефонував та повідомив, що вони зі ОСОБА_8 вже у дворі потерпілого, у зв'язку з чим той одягся та вийшов до них, за ним вийшов його малолітній син ОСОБА_12 . Вони разом вийшли за двір, син лишився в дворі. В ході бесіди ОСОБА_7 схопив його сзаду лівим предпліччам за горло, спричинивши йому синець на шиї, та утримував таким чином. При цьому ОСОБА_8 двічі вдарив його кулаком правої руки в обличча, в результаті чого вибив йому зуб. Після удару він впав на землю та на якусь мить втратив свідомість. Потім побачив, що обвинувачені пішли геть.
Аналогічні пояснення містяться в протоколі прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від 19.02.2013р. (а.с.2)
Висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №124-2013 від 20.02.2013р. встановлена наявність синця на шиї та травматичного вивиху 1-го різця на верхній щелепі зліва, що за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями, які утворилися від дії тупих твердих предметів. Не виключено, що могли бути спричинені в строк, зазначений потерпілим (а.с.3).
В ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_6 дав детальні пояснення щодо механізму спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими (а.с.14-17)
Згідно висновку експерта № 721-ая/13 від 15.03.2013р. у ОСОБА_6 встановлена наявність синця на шиї та травматичного вивиху 1-го різця на верхній щелепі зліва, що за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо у строк і за обставин, зазначених потерпілим. (а.с.19)
Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13 зазначила про неможливість отримання ОСОБА_6 виявлених у нього тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного тіла та внаслідок пошкодження уламками від розбиття огорожі.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив, що ввечері 18.02.2013р. він бачив, як його сусід ОСОБА_10 лежав на землі, а над ним стояли двоє чоловіків. Сам конфлікт не бачив, але чув розмову на підвищених тонах.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що ОСОБА_10 є її чоловіком. В лютому їй подзвонив ОСОБА_7 , і спитав, як знайти її чоловіка та як з ним зв'язатись. Приїхавши додому, вона побачила, що у ОСОБА_10 вибитий зуб. Неповнолітній син ОСОБА_12 розповів, що бачив, як його батька побили двоє чоловіків. ОСОБА_10 також їй розповів, що біля двору його побили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Неповнолітній свідок ОСОБА_12 дав суду аналогічні пояснення, в яких зазначив, що, стоячи в дворі, через огорожу бачив, як його батька ОСОБА_10 побили ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні також пояснила, що є сусідкою ОСОБА_10 . В лютому 2013р. через вікно почула лайку, а потім побачила ОСОБА_10 , який лежав на землі, а від нього відбігали двоє хлопців. Наступного дня в розмові з потерпілим вона побачила, що в нього відсутній передній зуб, який, як він пояснив, йому вибили напередодні в бійці Спіньови.
Дослідивши вищевказані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.
Частина 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо обвинувачений не заперечує проти цього.
Відповідно до вимог ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
В ході судового розгляду ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулися до суду з клопотаннями про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Обвинуваченим було роз'яснено наслідки такого звільнення, на що вони погодились.
Прокурор та потерпілий проти закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не заперечували.
Згідно положень п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
Злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, що був скоєний ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , є злочином невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, з дня його вчинення на час розгляду клопотання сплинуло два роки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Обставини, які б свідчили про те, що перебіг давності зупинявся або переривався вчиненням обвинуваченими нових злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких, судом не встановлені.
Враховуючи викладене, клопотання обвинувачених про звільнення від відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України - закриттю на підставі п.1.ч.1. ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст.283-288, 318, 337, 342-380 КПК України, суд -
Клопотання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013220060000580 від 19 лютого 2013 року, за ч.1 ст.125 КК України закрити.
Звільнити ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України на підставі п.1.ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України на підставі п.1.ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Залишити без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив рішення, протягом семи днів з дня проголошення зазначеної ухвали.
Суддя ОСОБА_1