Копія
Справа № 822/1054/15
20 травня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.
при секретаріВересняк А.А.
за участі:позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Старокостянтинівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Старокостянтинівської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації та зобов'язати вчинити дії по наданню дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП 1 Травня у розмірі до повного задоволення права на земельну частку (пай) згідно сертифіката НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що на момент розпаювання колишнього КСП "1 Травня" із земель, що підлягали передачі у приватну власність, було виключено 420 га земель в зв'язку з тим, що такі землі є деградованими. Однак жодних дій по консервації зазначених земель вчинено не було, ці землі постійно передаються в оренду різним комерційним структурам.
Тому він звернувся до відповідача із проханням надати дозвіл на розробку технічної документації щодо розпаювання та виділення у власність на підставі сертифіката на земельну частку (пай) додатково земельної ділянки із земель, що не були включені в землі для розпаювання. Проте ним було отримано відмову в такому клопотанні.
Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду надіслав заперечення, згідно яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Зазначив, зокрема, що позивач отримав у приватну власність земельну ділянку (що підтверджується відповідним державним актом), а тому використав своє право на виділення земельних часток (паїв) у натурі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, враховуючи наступне.
Так, розпаювання земель колишнього КСП ім. "1 Травня" проводилось згідно рішення сесії Пашковецької сільської ради, яким у колективну власність було передано 1131,30 га земель та на основі якого було видано державний акт на право колективної власності на землю НОМЕР_2 від 28.12.1995 року.
Однак при проведенні розпаювання із розподілу було виключено 420 га рільних земель, що підпадали під визначення "деградовані" та підлягали консервації.
В зв'язку з тим, що жодних дій по консервації земель на території Капустинської сільської ради вчинено не було, ОСОБА_3 звернувся до голови Старокостянтинівської РДА із проханням вчинити дії по наданню жителям села Капустин дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. "1 Травня".
Листом від 23.01.2015 року за №М-3 заявнику було надано відповідь, згідно якої він своє право на отримання земельної частки (паю) використав, оскільки сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на земельну ділянку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року № 899-IV (далі Закон № 899).
Вказаний Закон на час виникнення спірних правовідносин є чинним та, крім іншого, він визначає повноваження та компетенцію районних державних адміністрацій щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Стаття 2 Закону №899 визначає, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Право позивача на частину у спірній земельній ділянці (420 га) підтверджується сертифікатами на право на земельну частку (пай), однак до теперішнього часу це право залишається не реалізованим, оскільки виділення в натурі земельних ділянок із залишеної без розподілу частини земель колишнього КСП ім. "1 Травня" проведено не було.
Оригінал зазначеного сертифікату, у зв'язку з видачею позивачу державного акту на частину земель колективної власності колишнього КСП ім. "1 Травня", паювання яких було проведено раніше, у нього відсутній.
Згідно пояснення позивача, причиною виключення із розподілу 420 га рільних земель при розпаюванні земель колишнього КСП ім. "1 Травня" стало те, що такі землі підпадали під визначення "деградованих". Так, дійсно, відповідно до ст.7 Закону №899 із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації.
Однак щодо визначення статусу зазначеної земельної ділянки не було вчинено жодних дій, в тому числі й відповідачем (що підтверджується відповіддю Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 30.04.2015 року за №45/886-14/2015 на запит суду). Більше того, 19.03.2010 року відповідачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки із ТОВ "Старокостянтинів Агро" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 10.03.2015 року дію такого договору продовжено до 14.04.2025 року. В зазначеному договорі вказано, що його об'єктом є земельна ділянка площею 420 га із земель не витребуваних паїв Капустинської сільської ради.
Таким чином, зазначені нерозподілені землі продовжують залишатись землями колективної власності, вони придатні для обробітку, а їх консервація не проводилась.
При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що видача позивачу на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на частину земель, на які вони мають право, не призводить до того, що право на такий сертифікат є недійсними та позивач вже використав своє право на виділення земельної ділянки. Дійсність сертифікату на право на земельну частку (пай) припиняється з часу отримання державних актів на всі частини земель, право на які посвідчує такий сертифікат.
В матеріалах справи міститься розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації №460/2007-р. від 25.12.2007 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства", яким було вирішено передати громадянам (в т.ч. окремим позивачам) згідно додатку 11 (по Капустинській сільській раді) у власність 138 земельних ділянок загальною площею 184,2064 га (ріллі). Однак зазначене розпорядження виконано не було.
Суд також звертає увагу сторін на наступне.
Згідно із Законом №899-IV, на розвиток якого була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", процедура виділення земельних ділянок включає такі стадії:
- звернення суб'єкта права на земельну частку (пай) із заявою до місцевої ради або районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі (ч.2 ст. 3 Закону №899-IV);
- у разі подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідний орган приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ( ч.4 ст. 3 Закону №899-IV).
Розробка і затвердження проекту регламентується ст. 7 Закону №899-IV. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів;
- розроблення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Включає (ст.8 Закону №899-IV):
1) проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
2) технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
- погодження та державна землевпорядна експертиза документації із землеустрою (загальні засади проведення експертизи визначаються Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", особливості експертизи передбачені ст. 8 Закону №899-IV);
- розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ( ст. 9 Закону №899-IV). Так, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
- затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідною радою чи районною державною адміністрацією ( ст. 9 Закону №899-IV);
- прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) ( ст.9 Закону №899-IV);
- видача та реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), реєстрація права власності на земельну ділянку ( ст.9 Закону №899-IV). Аналогічна норма закріплена й у п.16 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України, згідно якої громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Однак слід зазначити про те, що з 01.01.2013 року державні акти на право власності на земельні ділянки не видаються (внесено зміни до ст.126 Земельного Кодексу України Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI).
Таким чином, Законом №899-ІV чітко визначено процедуру вчинення відповідних дій для отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), на що сторонами не було звернуто уваги.
Суд також звертає увагу на те, що розмір земельної частки, виділеної в натурі (на місцевості), може відрізнятись від того, який зазначено в сертифікаті. Цей розмір може бути більшим або меншим.
Така розбіжність, зокрема, виникає тому, що під час виділення земельного паю в натурі, відповідно до закону, обов'язково враховують якість отриманої землі. Якщо якість ґрунтів отриманої ділянки є кращою за середню по господарству, то розмір ділянки буде меншим за розмір, вказаний у земельному сертифікаті. І, навпаки, якщо якість ґрунтів одержаної земельної ділянки є гіршою за середню по господарству, то розмір ділянки буде більшим за розмір, вказаний у земельному сертифікаті (лист Міністерства аграрної політики України від 05.07.2007 року за № 37-17-1-16/10396).
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Старокостянтинівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2015 року
Суддя/підпис/Г.В. Лабань
"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань