Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
27 травня 2015 р. № 820/4801/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення суми,-
Позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок 31255201105066 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 41207,81 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1644,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 30.08.2010 року по 15.04.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Так, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2010р. № 404 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 30.08.2010 р., останньому присвоєно звання "рядовий міліції". 01.09.2010р. на виконання вимог Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990р. № 565-ХІІ та наказу МВС від 14.05.2007р. № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України", між відповідачем - ОСОБА_1, ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області був укладений тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Під час навчання відповідач перебував на повному державному забезпеченні за рахунок Державного бюджету України. Всього на його утримання було витрачено державою - 41207,81 грн. Наказом ХНУВС від 28.02.2014 року №33 о/с останнього відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУМВС України в Харківській області для подальшого проходження служби. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 15.04.2015 року №158 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" в запас Збройних сил України за ст. 64 "ж" (за власним бажанням).
Позивач стверджує, що порушивши умови договору щодо обов'язкового проходження служби в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення інституту, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням, однак в добровільному порядку відповідачем зазначені витрати не відшкодовані, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.
Позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, у судове засідання повноважного представника не направив, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. В заяві представник зазначив, що позивач підтримує позов у повному обсязі та просить його задовольнити. (а.с.46).
Відповідач - ОСОБА_1, у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст.ст.33-35 КАС України, конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою пошти "про закінчення терміну зберігання". (а.с.19-30).
Відповідно до приписів статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Оскільки судом добуті докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства в силу імперативних приписів процесуального закону залишається незмінним при вирішенні будь-якого адміністративного спору, то справа підлягає вирішенню на підставі наявних документів.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Пунктом 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011, визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Частиною 2 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Верховний Суд України в рішенні від 18.05.2011 року за позовом Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України вказує на те, що саме адміністративним судам належить розглядати спори, які виникають у зв'язку з проходженням особи служби в органах внутрішніх справ, оскільки дана служба є публічною.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено, що згідно зі статтею 9 ЗУ "Про міліцію" на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Відповідно до частини першої даного Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
Згідно з пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року № 62 "Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС", початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції, а відтак даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 30.08.2010 року по 15.04.2015 року. (а.с.6-8).
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2010 року № 403 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом 1-го курсу ХНУВС з 30.08.2010 року, останньому було присвоєно звання "рядовий міліції". (а.с. 6).
01.09.2010 року на підставі вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565XII "Про міліцію" та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України" між Відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. (а.с. 9-10).
Пунктом 2.3.6. Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. З договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Відповідно до п. 3.2 Договору, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Наказом ХНУВС від 28.02.2014 року № 33 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУМВС України в Харківській області для подальшого проходження служби. (а.с.7).
Наказом ГУМВС України в Харківській області від 15.04.2015 року № 158 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого СКР Червонозаводського району РВ ХМУ ГУ з 15.04.2015 р., звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" в запас Збройних Сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням). (а.с.8).
Вирішуючи спір суд відзначає, що згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про міліцію", підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
За правилами, встановленими ч. 7 ст. 18 Закону України "Про міліцію", курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
П. 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.
Відповідно до п.6 Порядку № 313, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
Як вбачається з довідки - розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта № 4/1128 від 12.02.2014р.(а.с.11), складеною відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 41207,81 грн.
Доказів виконання обов'язку щодо відшкодування навчальному закладу витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, або доказів відсутності такого обов'язку відповідачем - ОСОБА_1, суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Суд також відзначає, що в розумінні вимог п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету, а тому судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову підлягає поверненню з державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9-11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок 31255201105066 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 41207,81 грн. (сорок одна тисяча двісті сім гривень вісімдесят одна копійка).
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Харківського національного університету внутрішній справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко