Справа: № 357/3495/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Голуб А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
26 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області щодо не здійснення їй нарахування та виплати з 01.01.2014 доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також надбавки дитині війни у розмірі у 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною; визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області протиправною; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області провести позивачу з 01.01.2014 перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановивши її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством України на відповідний період, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області провести позивачу з 01.01.2014 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ст. 51, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області провести позивачу з 01.01.2014 перерахунок та виплату надбавки дітям війни, встановивши її у розмірі у 30 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2015 позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 01.01.2014 по 16.06.2014 включно залишено без розгляду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2015 позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17.06.2014 по 02.08.2014; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної в Законі про державний бюджет України на відповідний календарний рік, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її в розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період; підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, за період з 17.06.2014 по 02.08.2014 включно з урахуванням сум раніше проведених виплат; в задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною вище постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючою пенсіонеркою, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а також дитиною війни.
ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області із заявою, в якій просила: здійснити з 01.01.2014 перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також надбавки дитині війни у розмірі у 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Листом управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області від 16.12.2014 № 602/К-01 відмовило в перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що для виплати пенсій в інших розмірах, ніж встановлено постановами Кабінету Міністрів від 06.07.2011 № 745, від 23.11.2011 № 1210, від 25.03.2014 № 112 та Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки, правових підстав немає, а тому вважає, що позивачу правомірно призначена та виплачується пенсія за проживання у зоні радіоактивного забруднення, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю та пенсія дитини війни в порядку та розмірах, передбачених постановами КМ України (а.с. 11).
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області протиправно відмовило ОСОБА_2 у проведенні перерахунку доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17.06.2014 по 02.08.2014.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно до абз. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Однак, починаючи з 01.01.2014 Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема ст. 39 вказаного Закону, яким визначено пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та 51 цього ж Закону, яким визначено додаткову пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким визначено пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії дітям війни.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014, в редакції від 03.08.2014 № 1622-18, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з 03.08.2014 розміри пенсій передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» обмежуються вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 в редакції Закону України від 03.08.2014.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 4 ст. 9 КАС України визначено, що, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій ОСОБА_2 з 17.06.2014 по 02.08.2014 застосуванню підлягають норми ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови КМ України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2015 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.