13 травня 2015 р. Справа № 876/6400/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №308/86/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
21 січня 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2013 року у справі № 308/86/13-а скасувано та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради Закарпатської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному розмірі встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 02.07.2012 року по 31.12.2012 року. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Чопської міської ради Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.07.2012 року по 31.12.2012 року на підставі встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням проведених виплат.
19 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, оскільки судом не вирішено питання про стягнення судового збору та питання індексації допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши заяву позивача, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Норми частини 6 статті 94 КАС України передбачають, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частина 1 статті 94 КАС України судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 207 цього Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.
Відповідно до квитанцій, які наявні в матеріалах справи, при зверненні з позовом до суду першої інстанції заявником було сплачено 34 грн. 41 коп. судового збору, а при подачі апеляційної скарги сплачено 17 грн. 21 коп.. Таким чином, заявником сплачено судовий збір в розмірі 51 грн. 62 коп.. Судовий збір сплачений в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до роз'яснення Вищий адміністративний суд України в листі від 21 листопада 2011 року № 2135/11/13-11, відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 51 грн. 62 коп..
Щодо вимоги позивача про проведення виплати з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначає, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
З метою реалізації вказаного закону Кабінетом Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі -Порядок).
Колегія суддів звертає увагу, на те що відповідно до п. 3 Порядку до об'єктів індексації, не відносяться, зокрема допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви в частині повернення судового збору та в про відмову в задоволенні решти вимог заяви.
Керуючись статтями 87, 94, 98, 168, 197, 207, 254 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 51 грн. 62 коп..
В задоволенні решти заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді: Л.П. Іщук
Т.В. Онишкевич