Справа: № 711/1766/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Демчик Р.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
25 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах про визнання дій неправомірними, стягнення не донарахованої допомоги,
Позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах, в якому просив суд визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру прожиткового мінімуму щодо осіб, що витратили працездатність; стягнути з відповідача не донараховану щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по дату розгляду справи з урахуванням виплаченого.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді - доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін - не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах.
Згідно матеріалів справи позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах від 24.02.2015 року №127/С-10 позивачу на його звернення повідомлено, що доплата до пенсії як дитині війни йому виплачується у розмірах, що встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», від 28.12.2011 року №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час нарахування та виплати доплати до пенсії з 01.01.2006 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно - правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Колегія суддів вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав під час отримання ним соціальних виплат.
Позивач звернувся до суду 02.03.2015 року, просить суд здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії за період з 01.01.2006 року, відповідно позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 01.09.2014 року підлягають залишенню без розгляду.
Будь - яких обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними позивачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 203 КАС України ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 01.09.2014 року.
Щодо позовних вимог по суті, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Така редакція Закону України «Про соціальний захист дітей війни» існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI.
В подальшому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Таким чином, Верховна Рада України доповнивши пунктом 4 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік» визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зазначене також констатовано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами (є аналогічним пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджету України на 2013 рік»).
З 01 січня 2014 року Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не делеговані повноваження Кабінету Міністрів України як державному органу, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, зокрема, реалізацію статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Лише 31 липня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено п. 67. Так, цим пунктом передбачено, що норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Закон України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» набрав чинності 03 серпня 2014 року.
Окрім цього, абзацам 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що норми і положення статей, зокрема, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Тому, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, є правомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії як дитині війни за період з 03.08.2014 року у розмірах, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині вимог ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 203, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій, стягнення не донарахованої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.09.2014 року скасувати та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Оксененко О.М.
Федотов І.В.