Справа: № 754/1110/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бабко В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
21 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі місті Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі місті Києва, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії при досягненні 50-ти річного віку у відповідності до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними. Зобов'язати призначити та виплатити пенсію за віком з 18 вересня 2014 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується відповідним посвідченням. По досягненні п'ятдесятирічного віку звернувся до управління Пенсійного фонду України Деснянського району м. Києва із заявою про призначення пенсії з урахуванням вимог ст. 60 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак відповідач листом від 09.10.2014 відмовив позивачу у призначені даної пенсії, мотивуючи це невідповідністю посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році та періоду роботи у зоні відчуження, зазначивши про необхідність документального підтвердження виконання робіт саме в зоні відчуження та виплати заробітної плати.
У зв'язку із цим ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09.12.2014 заяву було задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 15.05.2986 по 31.05.1986 дійсно працював безпосередньо в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішення суду набрало законної сили 22.12.2014.
В грудні 2014 року позивач вдруге звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням вимог ст. 60 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", разом з рішенням суду, яким встановлено факт роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, відповідач відмовив позивачу у призначені даної пенсії, посилаючись на те, що рішенням доведено факт роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС, але не визнано дій управління неправомірними щодо відмови в призначенні пенсії. Адже, судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку.
У зв'язку із цим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з яким погоджується апеляційний суд, виходячи з такого.
Відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів на 10 років.
Згідно з частиною 3 статті 65 названого Закону посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються такі документи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На підтвердження обставин виконання робіт саме в зоні відчуження у вказаний період та виплати заробітної плати по підвищеним тарифним ставкам, з якими норми Закону пов'язують право особи на призначення пенсії за віком зі зниженням такого віку, позивач надав: довідку про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження № 544 від 23.09.1992 року, видану Спеціалізованим монтажним управлінням "Укренергомонтаж" та копію витягу з протоколу від 16.09.1997року № 20 засідання тимчасової Комісії з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень "Учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" при Київській обласній державній адміністрації, на підставі яких Київською міською державною адміністрацією було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії НОМЕР_1 . Крім того, юридичний факт , що ОСОБА_1 в період з 15.05.2986 по 31.05.1986 дійсно працював безпосередньо в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено його право на пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку, враховуючи той факт, що позивач був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та працював у зоні відчуження з 15 травня 1986 року по 31 травня 1986 року, то відповідно після досягнення ним 50 - ти річного віку з 18 вересня 2014 року має право на пенсію за віком.
Крім того, відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у даному випадку правомірність свого рішення має довести саме суб'єкт владних повноважень.
З огляду на те, що відповідач не спростував належність та достатність для підтвердження спеціального трудового стажу наданих позивачем документів, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі місті Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 7 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2015 року
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.