Справа: № 826/3129/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
21 травня 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про скасування наказу,-
Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа без самостійних вимог: Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2, старшого юрисконсульта відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Солом'янського району, з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-УІІ та пп.«а» п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києва Терещука О.Д. від 30.01.2015 року №59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-126230), старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-УП та пп.«а» п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114;
- ОСОБА_2 поновити на посаді старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району, підпорядкованого Головному управлінню;
- стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2015 року по день фактичного розгляду справи судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року зупинено провадження по справі до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» на підставі пункту 3 частини 1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та направити справу для продовження розгляду справи по суті. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звільнено на підставі, зокрема, пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
При цьому, в провадженні Конституційного суду України перебуває справа за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження по справі прийшов до висновку, що невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України «Про очищення влади» Конституції України та з метою забезпечення конституційних прав і свобод позивача унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного суду України є підставою для зупинення провадження в адміністративній справі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).
У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (ч. 3 ст. 61 вказаного Закону).
Статтею 69 Закону № 422/96-ВР, передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Згідно ч. 2-3 ст. 70 Закону № 422/96-ВР, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.
Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним окремих норм Закону України «Про очищення влади» такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як зазначалося, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
При цьому необхідно звернути увагу і на те, що визнання неконституційними великої кількості норм Закону України «Про очищення влади» за поданням 47 народних депутатів щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, зумовить появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого Рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону № 1682-VII.
Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Виходячи із зазначеного, за результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України «Про очищення влади» правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із проведенням очищення влади (люстрації) в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане підтверджує висновок про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання 47 народних депутатів для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України «Про очищення влади» Конституції України та з метою забезпечення конституційних прав і свобод позивача унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного суду України є підставою для зупинення провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 3 частини 1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна права позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.01.2015 року у справі №800/527/14.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на порушення строків розгляду вказаної адміністративної справи, що, на думку представника позивача, має стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки за своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені (ухвала ВАС України від 28.10.2010 р., справа № К-23428/10).
Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що представником позивача не наведено будь-яких інших підстав для скасування оскаржуваної ухвали, окрім порушення строку розгляду вказаної справи.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Повний текст виготовлено 21 травня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.