Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.
Суддя-доповідач -
27 травня 2015 року справа №805/1115/15-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 805/1115/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат,
Позивач 17 березня 2015 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на відповідача покладений обов'язок зі своєчасного та повного відшкодування органам Пенсійного фонду пенсій, сплачених особам, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені пенсійним органом пенсії за наступними особами: ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року на суму 150,00 грн., ОСОБА_2 щодо відшкодування витрат за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року на суму 150,00 грн. Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача витрати по особовій справі пенсіонера, якому виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сум витрат за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 300,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 805/1115/15-а адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області задоволений повністю.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року у розмірі 300 (триста) грн.
Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову про відмову у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд у тексті оскаржуваної постанови невірно зазначає період позовних вимог, а саме «з 01.12.2014 року по вересень 31.12.2014 року», а також невірно зазначає місце розташування суду, а саме «83052, м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17», що на думку апелянт свідчить про те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, апелянт посилається в апеляційній скарзі на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України,правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 N 5-4/4 (далі - Порядок № 5-4/4), Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та зазначає, що в Законі України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не зазначено, що саме органи виконавчої дирекції Фонду проводять відшкодування органам Пенсійного Фонду сум сплачених пенсій. Апелянт зазначає, що позивачем не доведено факту порушення законодавства з боку відповідача, та взагалі позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки страховиком є саме Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який знаходиться в м. Києві.
Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем до позову не надано акту про нещасний випадок на виробництві, який би відповідав нормам чинного законодавства, а також інші документи про особу, яка отримує відповідну пенсію (не має документів про правові підстави для здійснення виплат). Крім того, позивачем не надано даних, на якій підставі ним здійснюються виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якщо вони призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.. 26, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідач зазначає, що надані довідки МСЕК по особових справах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підтверджують факту знаходження на утриманні на час загибелі годувальника (тобто немає висновку МСЕК про втрату працездатності утриманця у зв'язку з загальним захворюванням саме на дату смерті).
Позивачем на електронну адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а справу розглянути без участі представника позивача.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Між Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області підписаний акт щомісячної звірки витрат по особових справах пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за грудень 2014 року (а.с. 8, зворотній бік).
Відповідно до розрахунку по відшкодуванню пенсій Пенсійному Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області за грудень 2014 року, відповідачем не прийнято до відшкодування суму пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 300,00 грн. по особовим справам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.
Проблемою даного спору є не питання ревізування підстав призначеної пенсії, а наявність або відсутність обов'язку відповідача щодо відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області виплачених сум пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Закону № 16/98-ВР в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно п. 3 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094 ( 1094-2001-п ).
Крім того, відповідно п.4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14 ) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 Порядку № 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню.
Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону).
Приймаючи до уваги те, що пенсія по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини 8 статті 36 цього Закону пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Пунктом «д» статті 21 Закону - 1105 (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
При цьому колегія суддів звертає увагу на той факт, що кожний страховий випадок має дату його утворення. І саме цією датою визначаються всі правові наслідки для зацікавлених осіб.
Згідно до статті 33 Закону - 1105 (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання,а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Згідно з абз. 2 ч. 9 статті 34 Закону - 1105 (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків, з чим погоджується і колегія суддів.
Аналіз зазначених норм свідчить, що законодавець ставить відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в залежність від знаходження цих осіб на утриманні годувальника на день смерті потерпілого.
З матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно розпорядження № 123441 від 2 5.03.2014 року ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника (батька) ОСОБА_3 Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року внаслідок трудового каліцтва на виробництві, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві - випадок смертельний (а.с. 15, 24-25, 26).
На день смерті батька ОСОБА_1 була непрацездатною та перебувала на утриманні померлого, оскільки є інвалідом 3 групи з дитинства довічно. Вказане підтверджується висновком МСЕК № 27 про час настання інвалідності. А отже в розумінні ст. 33 Закону № 1105 ця особа належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від Відділення Фонду (а.с. 27).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно розпорядження № 128539 від 25.03.2014 року ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника (матері) ОСОБА_4 Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року внаслідок трудового каліцтва на виробництві, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві № 3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 14, 16-19, 20).
На день смерті матері ОСОБА_2 була непрацездатною та перебувала на утриманні померлої, оскільки є інвалідом 3 групи з дитинства, вказане підтверджується висновком МСЕК № 27 про час настання інвалідності. А отже в розумінні ст. 33 Закону № 1105 ця особа належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від Відділення Фонду (а.с. 21).
Отже, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують знаходження вказаних вище осіб на утриманні годувальника на день смерті потерпілого. Перелічені особи належать до категорії непрацездатних осіб в розумінні статті 33 Закону № 1105, оскільки вони мають статус інвалідів з дитинства, тому вимоги Управління про стягнення з Відділення витрат на виплату цим особам основного розміру пенсії по втраті годувальника за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року у розмірі 300 грн. є законними та обґрунтованими.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач всупереч вимог ст. 71 КАС України не довів ті обставини на які посилається в апеляційній скарзі.
Що стосується посилання апелянта на те, що законодавством передбачено здійснення відповідних розрахунків між Фондами на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
За змістом ст. 18 цього ж Закону (в редакції закону, що діяла до 01.01.2015 року) виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, вимоги управління Пенсійного фонду України про відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15.
Колегія суддів доводи апеляційної скарги щодо зазначення в резолютивній частині постанови перед датою 31.12.2014 року назви місяця «вересень» та неправильної адреси суду вважає технічними помилками, які ніяким чином не впливають на суть і правильність вирішеного спору.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 805/1115/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко