Справа: № 750/1525/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
21 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіГубської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладання штрафу, постанов про стягнення з боржника виконавчого збору про стягнення витрати на проведення виконавчих дій, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив суд скасувати постанови відповідача від 05.02.2015 про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 42443142 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/14532/11.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист № 2-а/2506/14532/11, виданий Деснянським районним судом міста Чернігова 16.08.2011 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради перерахувати та виплатити ОСОБА_5, як інваліду війни 2 групи, разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбачену ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2011 рік, тобто у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.
На виконання названого виконавчого листа ОСОБА_5 проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду, водночас в частині виплати коштів рішення суду виконане не було у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.
05.02.2015 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку мотивовано тим, що боржником у встановлений державним виконавцем строк до 19.12.2012 не виконано вимоги виконавчого листа № 2-а/2506/14532/11, а також постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду.
Також, 05.02.2015 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, якою з боржника стягнуто 119,12 грн. і зазначено, що вказану суму витрачено на проведення виконавчих дій.
Вважаючи, що вказані постанови прийняті відповідачем незаконно, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, при цьому виходив з того, що позивачем не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.
Апеляційний суд з таким висновком погодитися не може, виходячи з такого.
Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
За змістом частини 1 статті 89 названого Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу наведених норм вбачається, що однією з обов'язкових умов накладення штрафу є відсутність поважних причин невиконання судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради виконало рішення суду в частині нарахування, проте, рішення залишилось не виконаним в частині виплати стягувачу грошової допомоги у зв'язку з відсутністю коштів на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян.
Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
УПСЗН є виконавчим органом Деснянської районної у місті Чернігові ради, утримується за рахунок коштів районного у місті бюджету та здійснює виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету.
Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова ДВС про накладення штрафу у розмірі 680 грн. є передчасною.
Стосовно оскаржуваної постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору, яку мотивовано тим, що УПСЗН у встановлений державним виконавцем строк - до 19.12.2012, не виконано вимоги виконавчого листа № 2-а/2506/14532/11, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення державним виконавцем будь-яких дій для примусового виконання виконавчого листа.
Водночас, за змістом наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Вказана позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 28 січня 2015 року справа 3-217гс14).
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятої ним постанови про стягнення виконавчого збору з боржника.
Стосовно оскаржуваної постанови державного виконавця від 05.02.2015 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, якою з боржника стягнуто 119,12 грн. і зазначено, що вказану суму витрачено на проведення виконавчих дій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.
Отже, до коштів на проведення виконавчих дій включаються і витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Відповідно до частини статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.
Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Отже, розмір витрат на проведення виконавчих дій має підтверджуватися актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Разом з тим, відповідачем не надано відповідний акт на підтвердження розміру понесених витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, відповідачем не доведено дотримання вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», як і не підтверджено витрати на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 05.02.2015 ВП №42443142.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки постанови відповідача від 05.02.2015 про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 42443142 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/14532/11, прийняті відповідачем протиправно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню
Керуючись ст. ст. 196, 199, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладання штрафу, постанов про стягнення з боржника виконавчого збору про стягнення витрати на проведення виконавчих дій - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2015 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Скасувати постанови старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 05.02.2015 про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 42443142 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/14532/11.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.