Справа: № 825/104/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
19 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконуючого обов'язки начальника реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Пронікова Андрія Олександровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до в.о. начальника реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Пронікова Андрія Олександровича про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього прийняти документи для реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без сплати послуг за надання витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити даний позов в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.12.2014 ОСОБА_2 звернувся до в.о. начальника реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Пронікова А.О. з заявою, в якій просив прийняти документи для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Листом від 23.12.2014 № 021-11/15397/32 на заяву позивача щодо прийняття документів було надано роз'яснення щодо необхідності подання заяви встановленої форми, інших додаткових документів, а також документ, який підтверджує внесення ним плати за надання витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Вважаючи дії відповідача щодо вимог надати підтвердження сплати за надання витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач правомірно вимагав для здійснення реєстрації прав власності документ, який підтверджує внесення позивачем плати за надання витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 16 Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з положеннями частини першої статті 29 Закону, за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень справляється державне мито.
Водночас, частиною четвертою статті 29 Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування звільняються від плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 868, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита та/або плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та/або документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Подання заявником документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву в разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не надав доказів звільнення його від обов'язку плати за надання витягу з Державного реєстру прав.
Пунктом 8 частини другої статті 9 Закону передбачено, що державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України чітко передбачено право відповідача вимагати докази внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав під час подання заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а відсутність таких доказів (документа) є підставою для відмови у прийнятті вказаної заяви державним реєстратором, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти документи для реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без сплати послуг за надання витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено вище, чинним законодавством України передбачена плата за надання витягу з Державного реєстру прав.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 25.05.15 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.