Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
27 травня 2015 року справа №805/5571/14
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Казначеєва Е.Г., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі № 805/5571/14 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути суму боргу в розмірі 114 121, 54 грн. за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року з відповідача на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 вішкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку зазначених пенсій. На виконання вимог Закону № 1058-IV, позивачем виставлено відповідачу до відшкодування за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року загальну суму 114 121, 54 грн. на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 по працівниках підприємства. Проте, суми, що підлягають сплаті та зазначені в розрахунках, на рахунок Управління не надійшли.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто суму боргу в розмірі 114 121, 54 грн. за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року в сумі 114 121, 54 грн. з відповідача на користь позивача. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 по працівниках підприємства покладається на відповідача.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції відповідача не було повідомлено про розгляд справи, зазначає, що позивач не направляв на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року та довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії не є належним доказом по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно частини 1 статті 197 КАС України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» (ідентифікаційний код 00300363) зареєстроване у якості юридичної особи ( том 1 а.с. 40-42).
Позивач перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник, що встановлено на підставі відомостей картки страхувальника з «Реєстру страхувальників ДРСС» (том 1 ст. 52).
УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області здійснює виплату пенсій за віком колишнім працівникам відповідача, призначених на пільгових умовах за Списком № 2.
В лютому-березні 2014 територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах згідно з п.п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а позивач надсилав їх на адресу відповідача (том 1 а.с. 125-132, 134-141). Вказані розрахунки отримані страхувальником (том 1 а.с. 133, 142), проте останній відшкодування фактичних витрат не здійснив.
Факт призначення цим особам пільгових пенсій за віком за Списком № 2 підтверджуються протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій (том 1 а.с. 53-123).
Факт виплати застрахованим особам пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий-березень 2014 року підтверджено наданими позивачем довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії та розшифровками до них (том 1 а.с. 143-250, том 2 а.с. 1- 35).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості з платежів за період з 01 лютого по 31 березня 2014 року заборгованість страхувальника перед УПФУ за Списком № 2 становить 114 121,54 грн. (том 2 а.с.36).
Наявність у страхувальника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, стягнення якої є предметом спору, підтверджується даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 (том 2 а.с.37-38).
При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Закону України № 1058-IV, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно, п.п. 1 та 2.
Згідно абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.8 Інструкції.
Відповідно до п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію, щодо предмету доказування.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, щодо неузгодженості суми боргу, оскільки матеріалами справи підтверджено надіслання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах згідно з п.п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до відповідача (том 1 а.с. 125-132, 134-141).
Також, колегія суддів зазначає, що факт виплати застрахованим особам пільгових пенсій за Списком № 2 за лютий-березень 2014 року підтверджено наданими позивачем довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії та розшифровками до них (том 1 а.с. 143-250, том 2 а.с. 1- 35), що є належним доказом понесених витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій. Докази, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надані.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи, то вони не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Крім того, апелянт зазначає, що у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні направляв на адресу Донецького окружного адміністративного суду клопотання «про перенесення судового засідання» у вигляді телеграми, але суддя Донецького окружного адміністративного суду не розглянув клопотання.
Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження вищенаведеної обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, апелянтом не надано належних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі № 805/5571/14 без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С.В.Жаботинська
Судді: Е.Г.Казначеєв
Р.Ф.Ханова