19 травня 2015 рокусправа № 808/5539/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року
по справі № 808/5539/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс»
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про встановлення відсутності компетенції (повноваження) суб'єкта владних повноважень,
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енологія Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просить встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача проводити нарахування сум грошового зобов'язання (пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності) з причини відсутності у позивача висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або неподання позову про стягнення боргу з нерезидентів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення №0001342200 від 26.06.2014 р. на підставі акта перевірки №837/08-15-22-021/37260687 від 16.06.2014 р., в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.ст.2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки ст.2 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить норми, яка б передбачала обов'язок імпортера, який здійснює імпортні операції, поставляти продукцію на територію України протягом визначеного граничного строку. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача отримувати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків зарахування виручки у іноземній валюті або подання позову про стягнення боргу з нерезидента. Зазначає, що відповідач нарахувавши відповідачу пеню в розмірі 112564,01 грн. діяв поза межами повноважень передбачених чинним законодавством.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енологія Плюс", звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 02.06.2014 року по 06.06.2014 року посадовими особами Пологівської ОДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №10 від 17.06.2013 р., №3/2013 від 01.07.2013 р., №13/2013 від 01.10.2013 р., №14/2013 від 01.11.2013 р., №15/2013 від 01.11.2013 р., №4/2013 від 01.07.2013 р., №28/2013 від 30.10.2013 р., №11/2013 від 22.11.2013 р., №18/2013 від 01.11.2013 р., №16/2013 від 30.10.2013 р., №22/2013 від 18.11.2013 р., №25/2013 від 14.11.2013 р. за період з 21.06.2013 р. по 06.06.2014 р., за результатами якої складено акт №837/08-15-22-021/37260687 від 16.06.2014 р.
У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 3 постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».
Крім того, Товариство порушило декларування валютних цінностей, доходів та майна, які перебувають за межами України станом на 01.04.2014 року, відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
26.06.2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001342200 щодо нарахування Товариству пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства, у розмірі 112564,01 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що згідно ВМД грошові кошти надійшли на рахунок позивача з порушенням строків розрахунків встановлених ст.1 статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до зазначеної норми права виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Однак, згідно з п.3 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 №475 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Разом з тим, договір купівлі-продажу №13/2013 від 01.10.2013 р. з компанією Josser Manner& Comp.(Австрія) за період з 31.01.2014 року по 06.06.2014 року (127 днів), №15/2013 від 01.11.2013 р. з компанією Golden Tips Tea Co.(P) Ltd (Індія) за період з 18.02.2014 року по 06.06.2014 року (109 днів), №4/2013 від 01.07.2013 р. з компанією Latteria di MontagnaMatide di Canossa Srl (Італія) за період з 27.02.2014 року по 06.06.2014 року (100 днів), №28/2013 від 30.10.2013 р. з компанією Lauretana SPA за період з 28.02.2014 року по 12.04.2014 року (44 днів), №11/2013 від 22.11.2013 р. з компанією Premiers Tea Limited (Індія) за період з 03.03.2014 року по 06.06.2014 року (96 днів), №16/2013 від 30.10.2013 р. з компанією Desobry S.A. Tournai (Белгія) за період з 18.03.2014 року по 06.06.2014 року ( 81 день), №22/2013 від 18.11.2013 р. з компанією за Vintage teas Ceylon Pvt Ltd (Sri Lanka) період з 04.04.2014 року по 06.06.2014 року ( 64 дні) , №25/2013 від 14.11.2013 р. з компанією Pasificio Attilio Mastromauro Granoro Srl (Італія) за період з 10.04.2014 року по 15.04.2014 року 96 днів).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 8 ст. 181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом».
За змістом ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, слід зазначити, що у матеріалах справи не міститься додаткові угоди до контрактів про зменшення або збільшення строку оплати коштів у зв'язку з прийняттям Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 №453.
Щодо порушення позивачем порядку декларування та подання позивачем Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Згідно з п. 2 ст. 16 Декрету, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»№ 207 від 25.12.1995р., обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.
За наведених обставин, судами вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог законодавства, якими встановлені правила операцій з валютними цінностями, не здійснювалось декларування валютних цінностей у податковому органі за його місцезнаходженням та у регіональному відділенні Національного банку України, що є підставою для притягнення резидента до відповідальності у вигляді застосування штрафу.
Доказів, які б спростовували достовірність не декларування позивачем валютних цінностей відповідачем під час розгляду справи надано не було, про відповідні обставини не повідомлено.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 17 грудня 2014 року необхідно залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Пвний текст ухвали виготовлено 24.05.2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва