ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2015Справа №910/7781/15-г
За позовом Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр
стандартизації, метрології та сертифікації"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна"
про повернення коштів 80 428,56 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Захар'ян Т. А. (дов. від 17.04.2015)
Від відповідача: не з"явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню грошових коштів сплачених за договором поставки № 17-06-14/01 від 14.06.2014 у розмірі 80 428,56 грн., з яких 74 592, 00 грн. основної заборгованості та 5 836, 56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2015 порушено провадження у справі № 910/7781/15-г та призначено до розгляду на 21.04.2015.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2015 розгляд справи було відкладено на 19.05.2015, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів по справі.
В судове засідання 19.05.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані не виконанням з боку відповідача його зобов'язань по поверненню грошових коштів передплати за не поставлений за договором поставки № 17 - 06 - 14/01 від 14.06.2014 товар.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -
14 червня 2014 року між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником був укладений договір поставки № 17-06-14/01 (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця бідистилятор БС (3,2 л/год) (далі по тексту - продукція, товар) в асортименті, кількості, комплектності та по цінам згідно видаткових накладних та рахунків, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дану продукцію.
Відповідно до п. 1.2. договору фактична кількість, асортимент та комплектність продукції, що підлягає поставці покупцю, погоджується сторонами шляхом оформлення специфікації №1 до договору, в якій зазначено - бідистилятор БС (3, 2 л/год (192) в кількості 1 штука вартістю 74 592, 00 грн., в тому числі ПДВ 12 432, 00 грн.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору сторонами було погоджено, що поставка продукції має бути здійснена в строк, що не перевищує 40 (сорок календарних днів з дати зарахування суми передплати, визначеної п. 2.5 на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки є дата передачі продукції покупцю, що зазначена в видаткових накладних. Якщо інше не зазначено у додатках або додаткових угодах до договору, доставка продукції здійснюється продавцем (за свій рахунок) на склад покупця, тобто на умовах DDP м. Біла Церква, вул Січневого пориву, б. 84 (відповідно до ІНКОТЕРМС-2010).
Ціна на продукцію встановлюється в гривнях з врахуванням ПДВ та вказується в рахунках та накладних. Загальна сума договору становить 74 592,00 грн., у тому числі ПДВ 12 432,00 грн. Оплата продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку. Покупець здійснює передплату в розмірі 100% ціни продукції (п. п. 2.5., 2.7. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року.
Рахунок - фактура № Л0000722 від 17 червня 2014 року на оплату товару обумовленого договором був повністю сплачений позивачем 11 липня 2014 року, на підтвердження чого позивачем надана в матеріали справи копія платіжного доручення № 992 від 11.07.2014 на суму 74 592, 00 грн.
У зв'язку із невиконанням постачальником зобов'язань щодо передачі у визначений договором строк продукції, покупцем на адресу постачальника цінним листом з описом вкладення була направлена претензія № 1357 від 15.10.2014 про стягнення передплати за непоставлений товар.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив відповідь на претензію № 1357 від 15.10.2014, в якій повідомив позивача про готовність відвантажити товар. Крім того, у відповіді на претензію № 1357 від 15.10.2014 відповідач зазначив, що продукція поставлялася на склад покупця у м. Біла Церква, але позивач відмовився приймати товар не пояснюючи причин відмови.
Суд зазначає, що із відповіді на претензію № 1357 від 15.10.2014 не вбачається коли саме відповідач поставляв товар на склад позивача (дати поставки), і інших доказів поставки товару в строк обумовлений договором на склад покупця матеріали справи не містять.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем його грошового зобов'язання по поверненню грошових коштів передплати за договором на рахунок позивача за його вимогою, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача перед ним заборгованості у сумі 74 592, 00 грн.
Доказів повернення відповідачем позивачу 74 592, 00 грн. переплати за договором відповідачем суду не надано, як і не надано доказів поставки товару, та викладеного позивачем в позовній заяві не спростовано.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Договір поставки № 17-06-14/01 від 14.06.2014 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в обумовлені строки не виконав - не поставив товар, і доказів, які б відповідали вимогам ст. 34 ГПК України, і підтверджували інше матеріали справи не містять. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що вимогу позивача про повернення грошових коштів в розмірі 74 592, 00 грн. відповідач отримав 22.10.2014.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 74 592, 00 грн. виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 29.10.2014 включно, який виконаний відповідачем не був.
Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.
Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, підлягають поверненню.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 74 592, 00 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 74 592, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 74 592, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості по поверненню грошових коштів передплати позивач просить суд стягнути з відповідача 5 836, 56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Обґрунтовуючи вимоги по стягненню 5 836, 56 грн. процентів за користування чужими грошовими котами позивач посилається на ч. 3 ст. 693, ст. 536 ЦК України, ч. 4 ст. 232 ГК України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Згідно розрахунку суми процентів наведеного в тексті позовної заяви, розрахунок процентів позивач здійснив за період з 21.08.2014 по 09.12.2014 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено розмір пені за порушення грошового зобов'язання, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Відповідно визначення розміру процентів за користування грошовими коштами подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не відповідає чинному законодавству.
Договір укладений між сторонами не містить положень щодо встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами та їх розміру. Також, законом або іншим актом цивільного законодавства не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору поставки.
Враховуючи, що аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин (ст. 8 ЦК України), та що правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики (ст. 1048 ЦК України), та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору поставки, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, відсутні підстави для застосування аналогії закону до правовідносин сторін (аналогічна позиція викладена Верховним судом України в Постанові від 15.04.2015 справа N 910/2899/14).
Таким чином, оскільки сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами та їх розміру, вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5 836, 56 грн. не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та недоведені.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 74 592, 00 грн. передплати за непоставлений по договору товар.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, 3, кв. 11; ідентифікаційний код 36519759) на користь Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 84; ідентифікаційний код 02568087) 74 592 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. передплати за непоставлений товар та судовий збір у розмірі 1 694 (однієї тисяч шістсот дев'яносто чотирьох) грн. 42 коп.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Дата підписання повного тексту рішення - 26.05.2015.
Суддя Головатюк Л.Д.