Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"21" травня 2015 р. Справа № 911/993/15
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло»
про стягнення 107 752,96 грн
За участю представників:
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (далі - відповідач) про стягнення 107 752,96 грн заборгованості, з яких: 90 185,24 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013 товар, 9 238,56 грн пені, 7 395,19 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013 товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015 порушено провадження у справі № 911/993/15, розгляд справи призначено на 23.04.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/993/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.05.2015.
Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судове засідання 21.05.2015 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд
03.01.2013 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (Покупець) укладено договір поставки № 121443 ПГ, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах договору виготовити, поставити і передати у власність покупця цеглу керамічну та блоки керамічні (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість.
Згідно п. 2.1 договору асортимент і кількість кожної партії товару визначається в заявці на постачання від покупця (завіреної підписом уповноваженої особи та печаткою покупця), яка узгоджується з постачальником.
Відповідно до п. 2.6 договору днем поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару або товарно-транспортної накладної (залізничної накладної) залежно від умов поставки.
Ціна договору становить сукупність платежів, проведених сторонами протягом дії договору. (п. 5.3 договру).
Розрахунки за договором здійснюються покупцем у грошових одиницях України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передплати протягом строку, вказаного в рахунку на оплату, якщо інший строк не буде погоджено сторонами. (п. 5.4 договору).
03.01.2013 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (Покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №121443 ПГ від 03.01.2013, згідно якої п. 5.4 договору був викладений у новій редакції: «Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передплати протягом строку, вказаного в рахунку на оплату або на умовах відстрочки оплати поставленого товару на суму в розмірі 90 000,00 грн, при цьому станом на 30 число кожного поточного місяця дебіторська заборгованість повинна бути погашена.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Додатковою угодою №1/1 від 30.12.2013 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2014.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 506 272,86 грн, покупець свої зобов'язання виконав частково, залишивши суму боргу в розмірі 90 185,24, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 27.10.2014, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.
19.11.2014 позивач на адресу відповідача направив претензію №127/14-ю, згідно якої просив сплатити непогашену суму боргу у розмірі 90 185,24 грн, однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
Предметом позову є вимоги про стягнення 90 185,24 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013 товар, 9 238,56 грн пені, 7 395,19 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 90 185,24 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013, позивачем на суму боргу в розмірі 90 185,24 грн за період з 31.10.2014 по 05.03.2015 нарахована пеня в сумі 9 238,56 грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.3 договору визначено, що за порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 31.10.2014 по 05.03.2015 становить 9 485,51 грн. Отже, вимога про стягнення 9 238,56 грн пені підлягає задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №121443 ПГ від 03.01.213, позивачем за період з 31.10.2014 по 05.03.2015 нараховано 7 395,19 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 31.10.2014 по 05.03.2015 складає 11 994,64 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 7 395,19 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 107 752,96 грн заборгованості, з яких: 90 185,24 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки № 121443 ПГ від 03.01.2013 товар, 9 238,56 грн пені, 7 395,19 грн інфляційних втрат та 933,97 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 37547792) на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2/Б; ідентифікаційний код 21129873) 90 185 (дев'яносто тисяч сто вісімдесят п'ять гривень) 24 коп. боргу за поставлений товар, 9 238 (дев'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень) 56 коп. пені, 7 395 (сім тисяч триста дев'яносто п'ять гривень) 19 коп. інфляційних втрат, 933 (дев'ятсот тридцять три гривні) 97 коп. 3 % річних та 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять гривень) 06 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 27.05.2015
Суддя В.М. Антонова