ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.05.2015Справа №910/10560/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український освітній центр
реформ»
До Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
Про зобов'язання перерахувати кошти,
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
Від позивача: Гаджук П.П. - представник за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український освітній центр реформ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про зобов'язання перерахувати кошти в сумі 111 363,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за укладеним 01.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український освітній центр реформ» та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» договором банківського рахунку.
Ухвалою суду від 27.04.2015 року було порушено провадження у справі № 910/10560/15 та призначено її до розгляду на 22.05.2015 року.
20.05.2015 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні 22.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 22.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 22.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український освітній центр реформ» (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» було укладено договір банківського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок №2600336570801, в національній валюті України, а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта встановленої НБУ форми, грогові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п. 1.2 договору банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно тарифів банку, які встановлюються банком.
Згідно п. 1.3 договору платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу.
Згідно з пунктом 2.3.2 договору банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатись коштами на своїх рахунках, за винятком випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
06.12.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір до договору банківського рахунку про обслуговування за допомогою системи «Клієнт-банк», відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язувався забезпечити оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією за допомогою системи «Клієнт-Банк».
Пунктом 1.2 додаткового договору передбачено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «Клієнт-банк» застосовуються електронні розрахункові документи. Сторони визнають юридичну чинність електронних розрахункових документів, авторизованих за рахунок використання електронних цифрових підписів посадових осіб Клієнта, нарівні з юридичного чинністю відповідних платіжних документів на паперовій основі, оформлених відповідно до діючими в практиці безготівкових розрахунків правилами.
Як зазначав позивач, 24.03.2015 року він звернувся до відповідача з заявою вих. №23/03-2015 про закриття рахунку №2600336570801 та перерахування залишку грошових коштів у сумі 111 363,72 грн. на рахунок №26008012261223, відкритий позивачем у філії АТ «Укрексімбанк».
01.04.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву вих. №31/03-2015 від 31.03.2015 року про закриття рахунку №2600336570801 та перерахування залишку грошових коштів у сумі 111 363,72 грн. на рахунок №26008012261223, відкритий позивачем у філії АТ «Укрексімбанк».
Проте, зазначені заяви залишені відповідачем без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Позивачем за допомогою системи «Клієнт-банк» було подано відповідачу платіжне доручення №711 від 08.04.2014 року на суму 111 363,72 грн. про перерахування зазначених коштів з рахунку позивача №2600336570801, відкритого у відповідача, на рахунок №26008012261223, відкритий позивачем у філії АТ «Укрексімбанк».
Проте зазначене платіжне доручення повернуто відповідачем без виконання, не зважаючи на те, що станом на 08.04.2015 року на рахунку позивача №2600336570801, відкритому у відповідача були наявні кошти в сумі 111 363,72 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача №2600336570801 від 08.04.2015 року.
Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк», згідно з яким у Банку з 13.02.2015 року по 12.05.2015 року (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
30.04.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення № 93 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» до 11.06.2015 року включно.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Пунктом 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи наведені вище положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-24гс15.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором ПАТ «Енергобанк».
З огляду на викладене, враховуючи, що вимога позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача є саме вимогою кредитора банку, в силу імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на позивача не поширюються виключення, встановлені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український освітній центр реформ» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про зобов'язання перерахувати кошти в сумі 111 363,72 грн. згідно платіжного доручення №711 від 08.04.2015 року задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
27.05.2015 року