ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.05.2015№910/26570/14
За позовомПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"
до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" відшкодування шкоди в розмірі 22 087,32 грн.
Головуючий суддя Літвінова М.Є.
Судді Босий В.П.
Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Шкарбанов В.Г. - представник за дов.;
У судовому засіданні 20.05.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22 087, 32 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 порушено провадження у справі №910/26570/14, розгляд справи призначений на 22.12.2014.
Ухвалою від 22.12.2014 відкладено розгляд справи на 19.01.2015.
В судовому засіданні 19.01.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 26.01.2015.
26.01.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 11.02.2015.
Ухвалою від 26.01.2015, відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
В судовому засіданні 11.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 16.02.2015.
Ухвалою від 16.02.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 11.03.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва 27.01.2015, на підставі ст.ст. 4-6, 86 Господарського процесуального кодексу України, судом із власної ініціативи призначено колегіальний розгляд справи №910/26570/14.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.02.2015 справу №910/26570/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Борисенко І.І.
Ухвалою від 16.02.2015 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 11.03.2015.
У судовому засідання 11.03.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.04.2015.
Судове засідання 15.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці.
15.04.2015 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке задоволено судом в порядку статті 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015, в порядку статей 69, 86 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та призначено розгляд справи на 22.04.2015.
Судове засідання 22.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Босий В.П. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва 23.04.2015, в порядку статті 86 ГПК України, розгляд справи призначений на 29.04.2015.
Судове засідання 29.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Босий В.П. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва 05.05.2015, в порядку статті 86 ГПК України, розгляд справи призначений на 20.05.2015 (з урахуванням ухвали від 14.05.2015).
Відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що він не запрошувався позивачем для огляду пошкодженого транспортного засобу, тому вважає - протокол огляду транспортного засобу та звіт з оцінки ТЗ, є незаконними.
В судовому засіданні 20.05.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -
04.09.2012 між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" (відповідач) укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів №АВ/9038457.
Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів №АВ/9038457застраховано відповідальність власника на автомобіля "Газ 330232-414", державний номер АА7913НО.
12.01.2013 приблизно о 14:40 год. водій Бунчук А.В. на автодорозі Київ-Знам»янка на 48 км.+750м., Обухівського району, Київської області, керуючи автомобілем "Газ", державний номер АА7913НО, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, внаслідок чого у автомобіля "Газ" від'єднались від заднього мосту колеса з лівої сторони, викотились на смугу зустрічного руху та допустили зіткнення з автомобілем "Фольксваген", державний знак АІ3424СР (з урахуванням листа від 26.02.2013 №3-99/13 Обухівсьткого районного суду Київської області), внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження, власникам завдано матеріальний збиток, своїми діями, що виразились в порушенні вимог п. 2.3 (А) Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
15.01.2013 страхувальник звернувся до позивача з заявою (повідомленням) про дорожньо-транспортну пригоду (вх.№ЦВ-89 від 15.01.2013).
На підтвердження того, що станом на момент ДТП Бунчук А.В. перебував у трудових відносинах зі страхувальником, останній до заяви від 15.01.2013 додав подорожній лист №5 від 12.01.2013 та наказ від 18.11.2011 про прийняття на роботу Бунчука А.В. водієм ТОВ "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж", наказ №07/08 від 31.07.2008 про ввід в експлуатацію транспортного засобу Газ 330232-414, 2008 року випуску, наказ №10 від 19.11.2011 про закріплення автомобіля Газ 330232-414, 2008 року випуску, державний номер АА7913НО, за водієм Бунчуком А.В., які також долучені до матеріалів справи.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 23.01.2013 (справа №3-99/13) Бунчука А.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
27.02.2013 позивач отримав заяву Бондаренко Ю.В. про виплату страхового відшкодування за збиток понесений внаслідок ДТП, яка сталась 12.01.2013.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до звіту №0499 від 24.01.2013 (проведено ФОП "Івасенко Петро Петрович" на підставі сертифіката №12900/12 від 30.01.2012), вартість відновлювального ремонту складає 22 087,32 грн., з урахуванням фізичного зносу автомобіля - 3 320,23 грн. Відповідно до калькуляції №0499 від 24.01.2013, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 22 087,32 грн. Згідно акту виконаних робіт ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" №Н4180879, вартість фактично понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля "Фольксваген", державний знак АІ3424СР склала 23 590,37 грн.
На підставі вищенаведених документів, позивач склав страховий акт №10317 відповідно до якого прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 22 087,32 грн.
Позивач здійснив сплату страхового відшкодування у вказаній сумі, згідно платіжного доручення №2611 від 30.04.2013, №2641 від 07.05.2013, №2699 від 08.05.2013, №2749 від 13.05.2013 №2779 від 14.05.25013, №2820 від 15.05.2013, №2852 від 16.05.2013.
В результаті чого, позивач звернувся до відповідача з вимогою №7527 від 19.08.2014 відшкодування шкоди у розмірі 22 387,32 грн., яка ним отримана 26.08.2014, згідно повідомлення, яке долучено до матеріалів справи.
Вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.
Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з свідоцтва АА419548 власником транспортного засобу "Газ-330232-414", державний номер АА7913НО на день коли трапилося ДТП являвся відповідач по справі, а водій, якого визнано винним у вчиненні ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем згідно подорожнього листа №5 від 12.01.2013.
Таким чином, відповідальність за завдану шкоду в ДТП несе відповідач.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У зв'язку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів № АВ/9038457 перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля марки "Фольксваген", державний знак АІ3424СР мав до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані власнику збитки.
За таких обставин особою, відповідальною за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля "Фольксваген", державний знак АІ3424СР, в результаті ДТП, є відповідач.
Як вбачається з підпунктів 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Як було вже встановлено судом, Бунчук А.В. під час ДТП знаходився в трудових відносинах з відповідачем та виконував свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку необхідно зстосувати ст. 1172 ЦК України, а саме: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відповідно до якого, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться за даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. Незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Відповідач по справі, не надав суду доказів того, що дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку не була безпосереднім наслідком порушення існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Щодо твердження відповідача про не повідомлення його про огляд пошкодженого транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Нормами ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 17.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України "Про обов'язкове страхування") страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що наведені у вищевказаному Звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідці ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).
Також проведення огляду застрахованого автомобіля за відсутності представників відповідача жодним чином не спростовує достовірності та правильності висновків Звіту оцінювача та викладених в ньому обрахунків розміру оціненої вартості робіт, деталей та матеріалів, необхідних для відновлення застрахованого автомобіля. Протилежного відповідачем суду не доведено.
Крім того, відповідач посилається на положення методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24.11.2003 №1074/8395 "Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", зокрема п. 1.2, 2.5, 2.5.1.
Однак, слід зазначити, що відповідач цитує інший зміст Методики, ніж той, що є дійсним, зокрема, п. 1.2 цієї Методики, визначає наступне: "Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту."
Пункт 2.5 та 2.5.1 в Методиці відсутні.
При цьому, слід зазначити, що порядок технічного огляду транспортного засобу визначений розділом V Методики.
При цьому, п. 5.1 Методики визначає, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Клопотання відповідача про відмову щодо залучення до матеріалів справи протоколу №0499 від 22.01.2013 та інших документів, судом визнано не обґрунтованим, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).
Щодо не дотримання претензійного порядку позивачем, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявна вимога №7527 від 19.08.2014 до відповідача переліком додатків - 15 шт. та повідомлення про отримання цього листа відповідачем.
Відповідачем не заперечується отримання вимоги позивача, однак заперечується отримання додатків, перелік яких наведений у вимозі. При цьому, відповідачем не надано суду письмового звернення до позивача про витребування додаткових, необхідних документів, яких, на думку відповідача, не вистачало чи були відсутні, на підтвердження суми страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Наведене спростовує твердження відповідача про порушення позивачем порядку пред'явлення претензії.
Таким чином, наведені відповідачем заперечення не спростовують факт наявності обов'язку у нього відшкодувати позивачу 22 087, 32 грн.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 22 087,32 грн.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 4, код 23715954) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код 23734213) 22 087,32 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят сім гривень 32 коп.) страхового відшкодування та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 25.05.2015.
Головуючий суддя М.Є. Літвінова
Судді І.І. Борисенко
В.П. Босий