ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.05.2015Справа №910/5443/15-г
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції"
про стягнення 68 574,36 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дарда С.С. - представник за довіреністю № б/н від 01.01.2014 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" про стягнення 68 574,36 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" був укладений договір поставки № 109.
П. 1.1. цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах цього договору.
В період з 16.08.2013 року по 21.05.2014 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 257 378.47 грн.
Відповідно до п. 5.8. протоколу розбіжностей до договору відповідач повинен був розрахуватись за вказаний товар через 75 календарних днів з дати поставки товару, датою поставки є дата зазначена у накладній.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та заборгованість відповідача становить 55 523,63 грн.
Позивач також нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 9 959,23 грн. та три проценти річних у сумі 1 264,50 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 68 574,36 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 31.03.2015 року.
У судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31735215.
Представник позивача у судове засідання з'явився та виконав вимоги ухвали суду від 11.03.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2015 року розгляд справи перенесено на 12.05.2015 року.
У судове засідання 12.05.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31736823.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, будинок 1/2, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.03.2015 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" був укладений договір поставки № 109.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
П. 1.1. цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність та оплачувати його на умовах цього договору.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 1.2. договору за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначаються специфікацією (додаток 1 до цього договору), що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до 1.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.
На виконання вказаного договору в період з 16.08.2013 року по 21.05.2014 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 257 378.47 грн.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та заборгованість відповідача становить 55 523,63 грн. неоплаченим залишився товар., поставлений починаючи з 10.02.2014 року на підставі видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 08.01.2015 року, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 55 523,63 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 55 523,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховано індекс інфляції у сумі 9 959,23 грн. та три проценти річних у сумі 1 264,50 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 9 959,23 грн. та три проценти річних у сумі 1 264,50 грн. за розрахунком позивача.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, будинок 1/2; код ЄДРПОУ 38451148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, будинок 23 оф. 704; код ЄДРПОУ 36805359) заборгованість в розмірі 55 523 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 63 коп., індекс інфляції у сумі 9 959 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп., три проценти річних у сумі 1 264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 50 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 26.05.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий