ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2015Справа №910/7911/15-г
За позовом Малого приватного підприємства "КРУЇЗ"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові
традиції"
Про стягнення 62 167,57 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Борецька О.Л. - представник (дов. № 67 від 29.01.2015 р.)
від відповідача не з'явився
Мале приватне підприємство "КРУЇЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" про стягнення 62 167,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 157 від 01.08.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 62 167,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7911/15-г та призначено розгляд справи на 14.04.2015 р.
Разом з позовом 31.03.2015 р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 62 167, 57 грн.
Представник відповідача у судове засідання 14.04.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 14.04.2015 р. представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову та просив суд її задовольнити.
Ознайомившись з заявою, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначено у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. за № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Однак, як вбачається із тексту поданого клопотання, позивач не зазначає будь-яких доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.05.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.
Представник відповідача у судове засідання 18.05.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/7911/15-г від 02.04.2015 р. про порушення провадження у справі та від 14.04.2015 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна 1/2), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала від 14.04.2015 р. вручені відповідачу належним чином (повідомлення про вручення наявні в матеріалах справи).
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 14.04.2015 р. та 18.05.2015 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.05.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 18.05.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
01.08.2013 р. між Малим приватним підприємством «Круїз» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 157 від 01.08.2013 р. (далі-Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.
Як встановлено у п. 5.8. Договору, оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України через сорок п'ять календарних днів за поставлений товар.
Як погодили сторони у п. 5.13 Договору, для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.
На виконання умов Договору, позивач здійснював відповідачеві поставку товару на умовах Договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними.
В порушення умов договору, постачальником не здійснено у оплату вартості поставленого за Договором товару у повному обсязі, в підтвердження чого позивачем надано підписаний сторонами відповідно до п. 5.13. Договору акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 р. по 30.11.2014 р., відповідно до якого станом на 30.11.2014 р. заборгованість відповідача складала 68 301, 70 грн.
Разом з тим, з наданих позивачем доказів, зокрема з виписок по рахунку вбачається, що після підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідачем здійснювалась сплата заборгованості, таким чином станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача складає 62 167,57 грн., яку і просить стягнути позивач.
Вказана заборгованість відповідачем не погашена, доказів іншого суду не надано.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.
Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 62 167,57 грн.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 62 167,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, 1/2; ідентифікаційний код 38451148) на користь Малого приватного підприємства «Круїз» (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5-Б; ідентифікаційний код 21600075) 62 167 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 57 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 25.05.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева