ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2015Справа №910/4773/15-г
За позовом Заступника прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі:
1) Київської міської ради
2) Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
до приватного загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "АПОГЕЙ"
про стягнення 124 206,78 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від прокуратури не з"явився
Від позивача-1 не з"явився
Від позивача-2 Моренко Ю.І.(дов. від 24.02.2015)
Від відповідача Сайко Ю.В.(за довіреністю)
Заступник Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради та управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з приватного загальноосвітнього навчального закладу "Гімназія "АПОГЕЙ" у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 62-70/201-09 від 02.11.2009 - 124 206,78 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2014 порушено провадження у справі №910/20387/14 та призначено до розгляду на 15.10.2014.
Представники позивача -1, 2 та відповідача в судове засідання 19.03.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Через канцелярію суду 19.03.2015 р. від позивача-2 та відповідача надійшло клопотння про відкладення розгляду справи.
Через канцелярію суду 19.03.2015 р. від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі.
В судове засідання 19.03.2015 прибув представник прокуратури та дав пояснення по справі та довідку про відсутність аналогічного спору.
Судом задоволено клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладено на 07.04.2015.
Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 07.04.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, позивач-1 причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач через канцелярію суду подав клопотння про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 07.04.2015 прибули представники позивача-2 та прокуратури та дали пояснення по справі. Представник позивача-2 подав клопотння про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи відкладено на 21.04.2015.
Представник позивача-1 в судове засідання 21.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 21.04.2015 прибули представники позивача-2, відповідача та прокуратури та дали пояснення по справі.
Відкладено розгляд справи на 19.05.2015.
У судове засідання 19.05.2015 прибули представники позивача-2 та відповідача.
Представник прокуратури подав заяву про припинення провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому прокурор зазначив, що спочатку підставою позову було невиконання відповідачем дій, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тобто несплата відповідачем орендної плати за договором оренди державного майна.
В подальшому прокурором було встановлено, що борг в сумі 124 206,78 грн. виник у відповідача не з договору оренди, а на підставі Акту № 7-03/545 ПАТ «Київенерго» про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та умов договору від 21.03.2013, акту обстеження № 7-03/540 від 19.03.2013 та протоколу № 19 від 22.04.2013.
Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що заборгованість в сумі 124 206,78 грн. по договору оренди у відповідача була відсутня станом на день звернення з даним позовом до суду та предмет спору у позовних вимогах про стягнення вказаної суми не існував, то суд відмовив в задоволенні даного клопотання прокуратури.
Представник позивача-2 подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у відповідача заборгованість по орендній платі була відсутня станом на момент подачі позову.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Представники позивача-1 в судове засідання 19.05.2015 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча по час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Місцезнаходження позивача-1 за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивача-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання позивача-1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача-2, відповідача та прокуратури, господарський суд міста Києва, -
Статтями 121 Конституції України, ст.ст. 35, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури.
Згідно з ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, крім інших заходів прокурорського реагування, звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до Господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обгрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону У країни, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи, що реальне наповнення бюджету є об'єктивною передумовою забезпечення економічних інтересів держави, у прокуратури Святошинського району м. Києва є достатні підстави для представництва прокуратурою району інтересів держави в особі Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації шляхом звернення до суду з позовом.
Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 15.10.2009 № 1151 «Про продовження терміну дії договору оренди частини приміщення спеціалізованої школи-дитячого садка І ступеню з поглибленим вивченням іноземної мови «Лісова казка» за адресою: вул. Чистяківська, 24, з приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Гімназія «Апогей» надано дозвіл управлінню освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації на продовження терміну дії договору оренди приміщення І корпусу спеціалізованої школи-дитячого садочку І ступеню з поглибленим вивченням іноземної мови «Лісова казка» по вул. Чистяківській, 24 в м. Києві загальною площею 1808,4 кв.м, згідно з по поверхневим планом, з приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Гімназія «Апогей», для проведення навчально-виховної діяльності з дітьми, терміном на 2 роки, з орендною ставкою 3% від вартості майна, визначеної експертним шляхом.
На підставі вказаного розпорядження, 02.11.2009 між управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Орендодавець) та приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Гімназія«Апогей» (далі - Орендар), укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва № 62-70/201-09 (далі - Договір), яке передано, згідно з актом прийому-передачі, 02.11.2009. Термін дії Договору - з 02.11.2009 по 01.11.2011.
У подальшому, 01.11.2011, між управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Гімназія «Апогей» укладено додаток до вищевказаного Договору №62-70/201-09 від 02.11.2009, яким внесено зміни до п. 9.1 та продовжено термін дії договору оренди до 31.03.2012 включно.
Відповідно до п.п.1.1, 2.1 Договору, орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 15.10.2009 -N01151 та ордеру від 16.10.2009, передає в оренду нежиле приміщення, будівлю, споруду загальною площею 1808,4 кв.м (частина приміщення 1 корпусу) за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 24 школі-дитячому садку І ступеню «Лісова казка» для проведення навчально-виховної діяльності з дітьми.
Згідно з п. 2.2 Договору, вартість об'єкта, відповідно до затвердженого звіту про експертну (незалежну) оцінку, станом на 30.09.2009, становить 1 348 765 грн. 00 коп.
У пункті 2.3 Договору зазначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і знаходиться на балансі управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, кий є Орендодавцем.
Так, відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Святошинського району у м. Києві ради від 31.10.2006 за № 41 та, на дату підписання Договору, складає: 3398 грн. 89 коп. (без ПДВ).
Також, у п.п. 3.4, 3.5 Договору зазначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою. Крім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати (згідно додатку 3 цього Договору) в т.ч.: експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення.
Так, згідно додатку 3 до Договору оренди нежилого приміщення від 02.11.2009 за № 62-70/201-09, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія і т.п.) нараховуються Орендодавцем по фактичним витратам відповідно розшифровок АК «Київенерго», ВАТ АК«Київводоканал» та департаменту енергозбуту відповідно до займаної площі або Орендар самостійно сплачує вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг.
Крім того, п. 4.9 Договору, обумовлено, що комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія та опалення і т.п.) нараховуються Орендодавцем згідно виставлених рахунків АК «Київенерго», ВАТ АК «Київводоканал» та департаменту енергозбуту відповідно до займаної площі або Орендар самостійно сплачує вартість тактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються а окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія і т.п.) за тарифами, які встановленими законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, а пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму(ст. 815 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
В судовому засіданні позивач-2 пояснив, що згідно договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва № 62-70/201-09, укладеного 02 листопада 2009 року між Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Гімназія «Апогей» борг у сумі 124 206,78 відсутній і був відсутній на момент подачі позову.
Вищезазначений борг у позивача-2 обліковується на підставі Акту № 7-03/545 публічного акціонерного товариства «Київенерго» про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та умов договору від 21.03.2013, акту обстеження № 7-03/540 від 19.03.2013, протоколу № 19 від 22.04.2013.
Відповідач також наголошував, що вказана заборгованість існує у позивача-2, але вона не відноситься до виконання зобов'язань за договором оренди, що являється предметом даного спору.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог прокуратури щодо стягнення 124 206,78 грн. з відповідача, оскільки по договору від 02.11.2009 № 62-70/201-09, на підставі якого прокурор просить стягнути вказану заборгованість, - вона відсутня.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою та позивачами вимоги не є обґрунтованими та є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Відмовити Заступнику прокурора Святошинського району м.Києва в задоволенні позову.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 27.05.2015