номер провадження справи 22/67/15
21.05.2015 Справа № 908/1907/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.
За участю представників сторін: від позивача - Скиба С.Г., довіреність № ББУ/ПУ354/14 від 10.12.2014 р.; від відповідача - Міхантьєв М.Д., довіреність від 12.09.2014 р.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1907/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Леніна, 76, скорочено ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1/Б, скорочено ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1»)
про тлумачення умов договору
24.03.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1», у якій позивач просить суд постановити рішення про тлумачення поняття «відповідна партія продукції» в редакції Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р. в редакції позивача, а саме: «Партія відповідної продукції за Специфікацією означає всю кількість товару по Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р., це 166 шт. плит 1ПАГ-14 6х2 та 302 шт. бордюру тротуарного».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1907/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/67/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.04.2015 р.
В судовому засіданні 21.04.2015 р. оголошувалась перерва до 21.05.2015 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.12.2013 р. ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» було укладено договір поставки № 13-16/458-КП, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити, а позивач - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та в строки, за ціною і за якісними показниками, погодженими сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору. Згідно Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р., відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу 166 шт. плит дорожніх 1ПАГ-14 6х2, з яких 100 шт. підлягали поставці до 25.07.2014 р. та 66 шт. - до 25.08.2014 р., а також 302 шт. бордюру тротуарного. На думку позивача, пунктом 2 Специфікації сторони змінили порядок проведення оплати за поставлену продукцію (новація), оскільки під поняттям «відповідна партія продукції» розуміється уся продукція, поставка якої передбачається Специфікацією, відповідно, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись позивачем лише після поставки усією продукції за специфікацією. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» посилається на ст. 213 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 82 Господарського процесуального кодексу України.
ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву зазначає, що поняття «партія товару», яке узгоджене сторонами п. 4.1 договору поставки № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р., має чітке розширене та буквальне трактування, яке в свою чергу є загальноприйнятим у відповідній сфері правовідносин і етимологія зазначеного терміну повністю співпадає зі змістом терміну «партія товару», що встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами України. Специфікація від 03.07.2014 р. до договору не може вважатися новацією в розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки вона не змінює основних зобов'язань за договором альтернативними (солідарними, зустрічними), а її укладення необхідне та обов'язкове, оскільки сторонами чітко був погоджений саме такий порядок визначення позивачем об'єму та номенклатури продукції, яку відповідач зобов'язаний був поставити (п. 1.1 Договору). Зазначає, граничні терміни поставки продукції за специфікацією від 03.07.2014 р. по кожному виду товарів є різними і тому думка позивача про те, що партія продукції за договором означає всю кількість товару по специфікації є абсурдною, оскільки її фактичне постачання в зазначених обставинах неможливе.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2015 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2015 р. проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
19 грудня 2013 р. ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій №1» (Постачальник, відповідач у справі) та ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (Покупець, позивач у справі) було укладено договір поставки № 13-16/458-КП (далі - Договір), згідно пункту 1.1 та 1.2 якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити, а позивач - прийняти та оплатити продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.
Під партією Продукції сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.
Умови поставки Продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2000». Місце пункту призначення зазначається Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
У випадку, коли Сторонами в Специфікаціях оговорюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах «Інкотермс-2000», з урахуванням узгоджених Сторонами оговорок та умов поставок у відповідних Специфікаціях (п. 4.2 Договору).
Згідно п. 4.4 Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником, про приймання Продукції.
Відповідно до пункту 5.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 17.07.2014 р. до Договору) розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту відповідної поставки Продукції, якщо інше, відстрочення більше 60 (шести десяти) календарних днів не передбачена у відповідних Специфікаціях до цього Договору.
03.07.2014 р. сторонами по Договору було підписано Специфікацію, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу 166 шт. плит дорожніх 1ПАГ-14 6x2, з яких 100 шт. підлягали поставці до 25.07.2014 р., а 66 шт. позивач повинен був поставити до 25.08.2014 р. Також за цією Специфікацією мав бути поставлений бордюр тротуарний загальною кількістю 302 шт. 1000х200х80, з яких 82 шт. та 100 шт. позивач повинен був поставити до 25.07.2014 р. та 120 шт. - до 25.08.2014 р.
Пунктом 2 Специфікації до Договору Сторони визначили умови оплати: розрахунки за поставлену Постачальником продукцію по Специфікації виконуються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції. У випадку, коли строк оплати приходиться на неплатіжний день, оплата виконується на наступний банківський день.
Також, пунктом 3 Специфікації до Договору сторонами погоджено умови поставки: DDP («Інкотермс-2000») м. Павлоград Дніпропетровська область, вул. Тернівська, 5, ЦБ філія «ПУМТС» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Статтею 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Як стверджує позивач, аналіз змісту зазначених пунктів Специфікації дозволяє зробити висновок, що окрім даних, передбачених ст. 266 ГК України, вона містить у собі погоджені сторонами нові умови договору, якими заміняються первісні умови договору (новація) у відповідності до вимог ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зміни полягають в узгодженні сторонами іншого строку здійснення розрахунку за Продукцію, а також - кількості товару (партії), відносно якого виникає грошове зобов'язання.
Специфікація від 03.07.2014 р. фактично є власне Специфікацією, оформлення якої передбачено ст. 266 ГК України, а також ця Специфікація містить у собі елементи додаткової угоди, оформлення якої передбачено ст. 188 ГК України, і яка безпосередньо змінює умови Договору за згодою сторін.
Виконуючи умови Договору, відповідач здійснив поставку 90 шт. плит дорожніх 1ПАГ-14 6x2 та звернувся з позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію.
Свою позицію відповідач обґрунтовує посиланням на п. 5.3 Договору та умови Специфікації від 03.07.2014 р., згідно з якими розрахунки здійснюються Покупцем (позивачем по справі) на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. Під партією, в порушення досягнутої згоди та умов Специфікації, відповідач розуміє кількість поставленої продукції за видатковою накладною, та, відповідно, вартість такої продукції по одній накладній вважає грошовим зобов'язанням, що суперечить умовам Специфікації щодо новації.
Правовим наслідком новації по цьому Договору є припинення попереднього зобов'язання щодо визначення поняття «партія» продукції (п.4.1 Договору) та строків оплати продукції (п. 5.3 Договору).
Щодо нового строку оплати продукції - 90 днів, відповідач погодився зі змінами в Договорі, що стосується визначення «партія» продукції, відповідач вважає, що в цьому випадку діє незмінена редакція п. 4.1 Договору, а партією є кількість товару за одним товаросупроводжувальним документом
Позивач вважає, що у зв'язку з новацією, поняття - партія відповідної продукції за Специфікацією, означає всю кількість товару по Специфікації, тобто, по Специфікації від 03.07.2014 р. - це 166 шт. плит 1ПАГ-14 6x2, та 302 шт. бордюру тротуарного.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо визначення поняття «відповідна партія продукції» в редакції Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р.
Предметом розгляду по даній справі є тлумачення поняття «відповідна партія продукції» в редакції Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р. в редакції позивача, а саме: «Партія відповідної продукції за Специфікацією означає всю кількість товару по Специфікації від 03.07.2014 р. до договору № 13-16/458-КП від 19.12.2013 р., це 166 шт. плит 1ПАГ-14 6х2 та 302 шт. бордюру тротуарного».
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами статті 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруть мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, чинним законодавством України визначено способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним із яких є тлумачення судом змісту правочину. Такий спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по-різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясування мети правочину, зміст попередніх переговорів, усталену практику відносин між сторонами тощо.
Тлумачення змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'ясненням судом цієї волі сторонам.
В пункті 4.1 Договору сторони чітко зазначили, що під партією продукції вони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.
Разом з тим, визначення терміну «партія товару» надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Термін та визначення»: партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо).
Зазначена позиція також підтверджується і відповідним діючим роз'ясненням Державної інспекції по контролю за цінами від 21.07.2010 р. N 200-5-23/4223.
Окрім того, відповідно до п 1.5. Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної митної служби України від 25 березня 2004 р. N 34/212, партія товару - це товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо).
Таким чином, з наведеного вбачається, що поняття «партія товару», яка узгоджена сторонами в пункті 4.1 Договору має чітке розширене та буквальне трактування, яке в свою чергу є загальноприйнятим у відповідній сфері правовідносин і етимологія зазначеного терміну повністю співпадає зі змістом терміну «партія товару», що встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до пункту 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Пунктом 1 ст. 509 ЦК зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто зобов'язання в розумінні цивільного законодавства означає в першу чергу дію, яку сторона по договору повинна вчинити на користь іншої сторони договору.
Твердження позивача про те, що правовим наслідком новації за Договором поставки № 13-16/458-КП-169 (13) є припинення попереднього зобов'язання щодо визначення поняття «партія продукції» та строків оплати за її постачання, судом не приймається, оскільки предметом цього Договору було зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поставки продукції позивачу у власність, а Позивач взяв на себе зобов'язання здійснити дії щодо їх оплати в погоджені строки.
Будь яких додаткових зобов'язань щодо визначення терміну «партія товару» сторони за Договором поставки № 13-16/458-КП-169 (13) на себе не брали.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14 зазначено, що характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (постанови від 09.09.2014 №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 № 5011-35/1271-2012).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору не було укладено будь-яких додаткових угод чи інших правочинів, які встановлювали нові зобов'язання за договором чи припиняли первісні щодо поставки продукції з боку ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» та її оплати ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» після отримання.
Специфікація до Договору лише конкретизувала номенклатуру, кількість та вартість предмету Договору поставки, а також змінила строк виконання позивачем основного зобов'язання по оплаті поставленої продукції.
Таким чином, в розумінні ст. 604 ЦК України Специфікація від 03.07.2014 року до Договору не може вважатись новацією, оскільки вона не змінює основних зобов'язань по Договору альтернативними (солідарними, зустрічними), а її укладання необхідне та обов'язкове, оскільки сторонами в пункті 1.1 Договору був погоджений саме такий порядок визначення позивачем об'єму та номенклатури продукції, яку відповідач зобов'язаний був поставити.
Відповідно до п. 2 інформаційного листа вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211 виходячи зі змісту частини першої статті 7 ЦК України, звичаєм ділового обороту є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у сфері ділового обороту.
Якщо звичай визнаний господарським судом загальновідомим на підставі частини першої статті 35 ГПК України, він не потребує доказування. В іншому випадку наявність звичаю, його застосування у певній сфері цивільних відносин, на певній території тощо, згідно зі статтею 33 ГПК України, повинна довести сторона, яка посилається на звичай як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 ЦК, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі Специфікацією від 03.07.2014 року до Договору предметом чергового замовлення Покупця були залізобетонна продукція на загальну суму 662413 грн. 03 коп., а саме: плита дорожня 1ПАГ-14 6x2 в кількості 100 штук зі строком поставки до 25.07.2014 року, плита дорожня 1ПАГ-14 6x2 в кількості 66 штук зі строком поставки до 25.08.2014 року, бордюр тротуарний 1000x200x80 в кількості 182 шт. зі строком поставки до 25.07.2014 року, бордюр тротуарний 1000x200x80 в кількості 120 шт. зі строком поставки до 25.07.2014 року.
Відповідно, граничні терміни поставки продукції за Специфікацією від 03.07.2014 року по кожному виду товарів є різними, тому твердження позивача про те, що «партія продукції» за договором означає всю кількість товару по специфікації судом відхиляється, оскільки фактичне постачання продукції в зазначених обставинах неможливе.
Судом також враховано, що пунктом 2 Специфікації сторони договору домовилися, що розрахунки за партію продукції по специфікації здійснюються Покупцем на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії Продукції.
На виконання умов Специфікації від 03.07.2014 року до Договору в період з 07.07.2014 року по 24.07.2014 року відповідач передав позивачу в порядку та на умовах передбачених даним договором 100 штук дорожньої плити 1ПАГ-14 6x2, що підтверджується видатковими накладними № 555 від 07.07.2014 року, № 571 від 08.07.2014 року, № 579 від 10.07.2014 року, № 580 від 10.07.2014 року, № 582 від 10.07.2014 року, № 581 від 14.07.2014 року, № 605 від 18.07.2014 року, № 611 від 22.07.2014 року, № 616 від 23.07.2014 року, № 619 від 24.07.2014 року; 302 штуки бордюру тротуарного 1000x200x80, що підтверджується видатковими накладною № 584 від 11.07.2014 року; від поставки 66 штук плит дорожніх ШАГ-14 6x2 позивач відмовився мотивуючи це припиненням фінансування.
Покупець в строки, обумовлені Договором, в повному обсязі не сплатив Продавцю грошові кошти за поставлений Позивачем за Специфікацією товар, сплативши лише 78240 гривень за поставку двох партії дорожніх плит за видатковими накладними № 555 від 07.07.2014 року (оплачено 39120 гривень 21.10.2014 року) та № 571 від 08.07.2014 року (оплачено 39120 гривень 21.10.2014 року).
При цьому видаткову накладну № 571 від 08.07.2014 року позивач оплатив вже після порушення господарським судом Дніпропетровської області провадження по справі щодо стягнення з «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» заборгованості за вищезазначеним договором поставки, у зв'язку з чим ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» вимушено було подавати відповідні уточнення.
З вищенаведеного вбачається, що за Договором у сторін по справі склалась усталена практика відносин, в яких Покупець оплачував Продавцю грошові кошти за поставлену продукцію керуючись тим, що обов'язок по оплаті поставленою партії продукції виникає саме після підписання позивачем товаросупровідного документу.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог відмовляється у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення складено 26.05.2015 р.
Суддя О.В. Ярешко