19.05.15р. Справа № 904/1840/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАНТ"
до Приватного багатопрофільного підприємства "ЕНЕРГО-ІМПЕКС"
про стягнення 1 405 035,31 грн. за договором поставки
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - Рєпін М.В., довіреність №286/15 від 10.04.14р.
Відповідача - Породько Ю.І., довіреність №б/н від 30.03.15р.
Позивач просив стягнути з Відповідача 1 905 035,33 грн. за договором поставки, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.
15.04.15р. Позивач уточнив позовні вимоги, подавши заяву, у якій просить стягнути з Відповідача 709 999,92 грн. - основного боргу (з урахуванням проведених оплат), 74 935,30 грн. - збитків від інфляції, 9 050,14 грн. - 3 % річних, 550 549,96 грн. - пені, 60 499,99 грн. - штрафу, а всього 1 405 035,31 грн., тобто фактично Позивач зменшив позовні вимоги.
Відповідач позов заперечував в частині нарахованої пені, збитків від інфляції та штрафу. Надав контррозрахунок в частині нарахованої пені та збитків від інфляції, згідно з яким пеня становить 472 149,97 грн., збитки від інфляції - 44 640,00 грн. У відзиві на позов вказав, що штраф нарахований Позивачем неправомірно, оскільки Позивач намагається двічі притягнути Відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. До того ж, розрахунок штрафу Позивачем не наведений.
Також Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій. У поданому клопотанні вказав, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пояснив, що договір поставки металопрокату №2211 від 23.09.14р. укладений сторонами на поставку металу, використаний для виготовлення металоконструкцій ТОВ "Монтажспецконструкція" з подальшим їх монтажем на території замовника робіт ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (об'єкт "КХВ. Комплекс реконструкції коксових батарей № 5, 6. Перенесення кабельних мереж"). Умови Договору та можливість поставки металу та виконання робіт обговорені Позивачем, Відповідачем та ТОВ "Монтажспецконструкція" на трьохсторонній зустрічі, на якій директором Відповідача пояснено, що оплата за поставку металу напряму залежить від своєчасного виконання зобов'язань кожного з учасників трьохсторонньої зустрічі. Оскільки виконання робіт для ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не передбачає авансування, оплата за виконані роботи можлива тільки після повної здачі робіт. Між учасниками цього спору та ТОВ "Монтажспецконструкція" погоджено графік поставки металу, готових металоконструкцій та оплати наданих послуг, який також закріплений в самому Договорі (лист № 615 від 19.09.14р.). Отже, можливість своєчасно виконувати грошові зобов'язання за Договором напряму залежала від своєчасного виконання зобов'язань ТОВ "Монтажспецконструкція". Позивачем умови Договору виконані своєчасно та в повному обсязі. Проте, через несвоєчасне виконання ТОВ "Монтажспецконструкція" своїх зобов'язань за Договором, виникла затримка здачі робіт Відповідачем замовнику робіт ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", що, в свою чергу, спричинило затримку оплати за такі роботи. Відповідач повідомляв Позивача, що затримка виконаня зобов'язань з оплати за Договором виникла саме через обставини наведені вище та що основний замовник Відповідача (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") не здійснює оплату. Про затримку у розрахунках ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з Відповідачем за виконані роботи свідчать надані звернення Відповідача щодо прострочення оплати за договором. У зв'язку із цим, Відповідач неодноразово звертався до Позивача із проханням розстрочити виконання зобов'язання за Договором через несприятливі фінансові умови. Також Відповідачем надавався проект графіку погашення заборгованості. Про проведення переговорів між сторонами спору щодо оплати боргу свідчать також листи Позивача № 719 від 27.11.14р. та № 8 від 09.01.15р. Наведене свідчить про відсутність вини Відповідача у простроченні виконання зобов'язання за Договором та підтверджує його добропорядність та намір виконати зобов'язання в повному обсязі.
Розгляд справи відкладався.
В засіданні 12.05.15р. оголошено перерву до 19.05.15р. о 15:30 год.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
22.09.14р. сторонами укладено Договір поставки металопрокату № 2211 (далі Договір), за яким Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити та передати у власність Покупцеві (Відповідачеві), а Покупець оплатити та прийняти у власність металопрокат, що іменується надалі - Товар, згідно зі Специфікаціями (п. 1.1).
Згідно з п. 6.2 Договору умови оплати поставленої партії Товару зазначаються у відповідній Специфікації до цього Договору. Сторони домовились виконувати графік поставки та оплати Товару, вказаний у листі № 615 від 19.09.14р. (Додаток до Договору). При цьому, в разі затримання поставки Товару, строк оплати автоматично збільшується на кількість днів затримання поставки.
Відповідно до п. 8.7 Договору у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 6.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої партії поставленого Товару, за кожен день прострочення від суми неоплаченого Товару, починаючи з 7 календарного дня прострочки.
На виконання умов Договору та додатку до нього, 24.09.14р. сторони узгодили поставку першої партії металопрокату на суму 1 911 853,10 грн. та підписали специфікацію № 1698 від 24.09.14р. За умовами специфікації Відповідачеві надано відстрочку оплати товару до 10.11.14р. 17.10.14р. сторони узгодили поставку другої партії металопрокату на суму 55 596,79 грн. та підписали специфікацію № 1900 від 17.10.14р. За умовами специфікації Відповідачеві надано відстрочку оплати товару до 25.11.14р.
У строки, встановлені специфікаціями, Відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви Позивача про уточнення позовних вимог, борг Відповідача становить 709 999,92 грн. (сплачено 500 000,00 грн. після звернення Позивачем до суду з позовом).
З метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві направлялася претензія б/н від 26.11.14р., яка останнім залишена без відповіді й задоволення.
На прострочений борг Відповідача 1 209 999,94 грн., Позивачем нараховані 74 935,30 грн. - збитків від інфляції, 9 050,14 грн. - 3 % річних, 550 549,96 грн. - пені, 60 499,99 грн. - штрафу.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу, надав контррозрахунок у частині нарахованих пені та збитків від інфляції, за яким пеня становить 472 149,97 грн., збитки від інфляції - 44 640,00 грн. У відзиві на позов вказав, що штраф нарахований Позивачем неправомірно, оскільки Позивач намагається притягнути Відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. До того ж, розрахунок штрафу Позивачем не наведений.
Однак, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14).
До цього ж, за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14).
Перевіривши розрахунки Позивача у частині нарахованого штрафу в розмірі 5 % заборгованості - 60 499,99 грн., господарський суд визнає його обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи
Перевіривши розрахунки Позивача та контррозрахунок Відповідача в частині нарахованої пені, господарським судом встановлено, що розрахунки проведено невірно. Позивачем проведено розрахунок всупереч ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою встановлено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За перерахунком суду пеня становить 86 240,11 грн.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).
Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
Беручи до уваги обставини, наведені Відповідачем у клопотання про зменшення штрафних санкцій, з урахуванням вини Відповідача у виникненні спору, його намагання виконати зобов'язання (сплата частини боргу після порушення провадження у справі) того, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, а зменшення неустойки є правом суду, з урахуванням інтересів сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача частково, зменшивши розмір нарахованої пені до 60 368,08 грн.
Перевіривши решту розрахунків, господарський суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 709 999,92 грн. - основного боргу, 74 935,30 грн. - збитків від інфляції, 9 050,14 грн. - 3 % річних, 60 368,08 грн. - пені, 60 499,99 грн. - штрафу, решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
З урахуванням заяви Позивача про зменшення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню ТОВ "ВІКАНТ" із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 10 000,00 грн., перерахований на підставі платіжного доручення №9312 від 17.02.15р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).
В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "ЕНЕРГО-ІМПЕКС" (49 127, м.Дніпропетровськ, вул. 20-Річчя Перемоги, 30, код 134 194 47) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАНТ" (юридична адреса: 50007, м.Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 5-А, адреса для листування: 50053, м.Кривий Ріг, вул. Конституційна, 13, код 326 335 72) 709 999,92 грн. - основного боргу, 74 935,30 грн. - збитків від інфляції, 9 050,14 грн. - 3 % річних, 60 368,08 грн. - пені, 60 499,99 грн. - штрафу, 18 814,51 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІКАНТ" (юридична адреса: 50007, м.Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 5-А, адреса для листування: 50053, м.Кривий Ріг, вул. Конституційна, 13, код 326 335 72) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 10 000(десять тисяч),00 грн., перерахований на підставі платіжного доручення №9312 від 17.02.15 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи, про що видати ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане__________________