ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2015№910/10068/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/10068/15
за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України, м. Київ,
про стягнення 145 035 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Зуєва В.Б. (довіреність від 20.03.2015 №281);
відповідача - Шкарбанова В.Г. (довіреність від 12.01.2015 №б/н);
третьої особи - Деяка Я.М. (довіреність від 19.02.2015 №25/2/27-Д).
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - ВП «Хмельницька АЕС») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомонтаж" (далі - ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж») зайво сплачених коштів у сумі 145 035 грн. у зв'язку із завищенням відповідачем вартості робіт за договором від 27.03.2009 №5092 на виконання ремонтних робіт (далі - Договір від 27.03.2009) та договором від 14.07.2009 №5393 на виконання ремонтних робіт (далі - Договір від 14.07.2009).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2015 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 18.05.2015; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну фінансову інспекцію України (далі - ДФІ).
14.05.2015 ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що:
Договір від 27.03.2009, Договір від 14.07.2009, технічні завдання, локальні кошториси, календарні плани з ремонту обладнання енергоблоку № 2 ХАЕС, протоколи погодження договірної ціни тощо були підписані Генеральним директором ВП «Хмельницька АЕС» Панащенко Н.С. та директором ТОВ «БМТ «ПЕМ» Муковніним Б.А.; будь яких зауважень, доповнень, змін (в тому числі на загальну вартість, тарифи, ціни, тощо) за період дії Договорів та до теперішнього часу на адресу відповідача не надходило;
всі роботи, обумовлені Договорами, були виконані в повному обсязі, перевірені керівниками відповідальних служб та відділів, про що свідчать їхні підписи на актах приймання-передачі виконаних робіт, наявний в матеріалах справи;
Договір від 27.03.2009р., який діяв з 27.03.2009 по 29.04.2009, та Договір від 14.07.2009, який діяв з 14.07.2009 по 30.08.2009, відповідачем виконані добросовісно та у повному обсязі, а тому звернення до суду через 7 (сім) років після закінчення дії Договорів є порушенням норм чинного законодавства України.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.05.2015 ДФІ подано суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що Договорами від 27.03.2009 та від 14.07.2009 на виконання відповідачем ремонтних робіт передбачалося виконання контрольно-профілактичних робіт на СПЗО із заміною армоканатів енергоблоків №1, 2 в період проведення ППР-2009; в актах приймання-передачі виконаних ремонтних робіт розмір кошторисного прибутку прийнятий як для нового будівництва особливо складних інженерних споруд у сумі 7,76 грн./люд-год. та адміністративних витрат у сумі 1,79 грн./люд-год (відповідно до пункту 1 додатку №12 та пункту 1 додатку №13 ДБН Д 1.1.-1-2000, затверджених наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2009 №114), а не як для ремонтних робіт; акти приймання-передачі виконаних робіт за Договорами від 27.03.2009 та від 14.07.2009 складені на основі норм часу на ремонт основного та допоміжного енергетичного обладнання НР-Р.0.07.073-06; відповідно до вимог ГКД 34.08.601-2003 «Порядок визначення вартості ремонту основного і допоміжного енергетичного обладнання, передавальних пристроїв і споруд» кошторисний прибуток для ремонтних робіт, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності, приймається в межах 2,26 грн./люд-год., а усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат складає 0,50 грн./люд-год.; необґрунтоване застосування розміру кошторисного прибутку в сумі 7,76 грн./люд.-год. та адміністративних витрат в розмірі 1,79 грн./люд-год. призвело до завищення вартості виконаних ремонтних робіт на суму 145 035 грн.
У зв'язку з викладеним ДФІ просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.05.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, наголошуючи на доводах, зазначених у відзиві на позовну заяву; представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва
ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) та ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» (виконавець) було укладено Договір від 27.03.2009, за умовами якого:
- замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання контрольно-профілактичних робіт на системи переднапруги захисної оболонки (СПЗО) (1. заміна армоканатів циліндричної частини - 2 шт.; купольної частини - 1 шт.; 2. візуальний огляд армоканатів: циліндрична частина - 36 шт.; купольна частина - 9 шт. 3. Контроль зусиль в армоканатах: циліндричної частини - 37 шт.; купольної частини - 9 шт.), енергоблоку №2 в ППР-2009 (пункт 1.1 Договору від 27.03.2009);
- загальна вартість робіт за Договором від 27.03.2009 - 1 118 160 грн., з яких вартість робіт - 931 800 грн., ПДВ 20% - 186 360 грн. (пункт 2.1 Договору від 27.03.2009);
- Договір від 27.03.2009 набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором від 27.03.2009 (пункт 3.1 Договору від 27.03.2009);
- розрахунки з виконавцем за виконані роботи здійснюються замовником за підставі акта приймання-передачі виконаних робіт, затверджених сторонами та технічних актів приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1 Договору від 27.03.2009);
- приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт в 2 (двох) примірниках, які підписуються обома сторонами. Такі акти є підставою для взаємних розрахунків (пункт 5.1 Договору від 27.03.2009);
- замовник протягом 10 (десяти) робочих днів від дня отримання акта приймання-передачі виконаних робіт та звітної документації зобов'язаний направити виконавцю 2 (два) примірники підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт (пункт 5.2 Договору від 27.03.2009).
Сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого вартість виконання контрольно-профілактичних робіт СПЗО (візуальний огляд 45 (сорока п'яти) армоканатів, контроль зусиль переднапруження в 46 (сорока шести) армоканатів та заміна 3 (трьох) армоканатів) енергоблока №2 в ППР-2009 у сумі 1 118 160 грн., в тому числі ПДВ.
На виконання умов Договору від 27.03.2009 сторонами було укладено акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 702 659,30 грн., а саме: від 16.04.2009 № 1 на суму 494 231,30 грн. та від 29.04.2009 №2 на суму 208 428 грн.
Судом встановлено, що вказані акти підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято роботи без будь-яких зауважень.
ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» було належним чином виконано умови Договору від 27.03.2009, у зв'язку з чим ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 28.04.2009 №2322 на суму 200 000 грн.; від 29.05.2009 №2806 на суму 250 000 грн.; від 15.06.2009 №3237 на суму 208 428 грн.; від 01.07.2009 №3589 на суму 44 231,30 грн.
Разом з тим, сторонами було проведено взаємозалік розрахунків за Договором від 27.03.2009, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.03.2015 перед позивачем відсутня.
ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) та ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» (виконавець) було укладено Договір від 14.07.2009, за умовами якого:
- замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання капітального ремонту із заміною 4 (чотирьох) армоканатів циліндричної частини СПЗО енергоблоку №1 ОП ХАЕС в ППР-09 з матеріалів замовника (пункт 1.1 Договору від 14.07.2009);
- загальна вартість робіт за Договором від 14.07.2009 становить 295 467,60 грн., з яких вартість робіт - 246 223 грн., ПДВ 20% - 49 244,60 грн. (пункт 2.1 Договору від 14.07.2009);
- Договір від 14.07.2009 набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором від 14.07.2009 (пункт 3.1 Договору від 14.07.2009);
- розрахунки з виконавцем за виконані роботи здійснюються замовником за підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, затверджених сторонами, та технічних актів приймання-передачі виконаних робіт (пункт 4.1 Договору від 14.07.2009);
- приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт в 2 (двох) примірниках, які підписуються обома сторонами. Такі акти є підставою для взаємних розрахунків (пункт 5.1 Договору від 14.07.2009);
- замовник протягом 10 (десяти) робочих днів від дня отримання акта приймання-передачі виконаних робіт та звітної документації зобов'язаний направити виконавцю 2 (два) примірники підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт (пункт 5.2 Договору від 14.07.2009).
Сторонами було укладено протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого вартість виконання капітального ремонту із заміною 4 (чотирьох) армоканатів циліндричної частини СПЗО енергоблоку №1 ОП ХАЕС в ППР-09 в сумі 295 468, в тому числі ПДВ.
На виконання умов Договору від 14.07.2009 сторонами було укладено акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 590 935,20 грн., а саме: за серпень 2009 року № 1 на суму 295 467,60 грн. та на суму 295 467,60 грн.
Судом встановлено, що вказані акти підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято роботи без будь-яких зауважень.
ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» було належним чином виконано умови Договору від 14.07.2009, у зв'язку з чим ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 11.09.2009 №5344 на суму 120 000 грн.; від 20.10.2009 №6325 на суму 120 000 грн.; від 16.11.2009 №6827 на суму 55 467,60 грн.
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до частини першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Пунктами 98, 99, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України було проведено ревізію фінансової-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2008 по 30.06.2010 і складено акт ревізії від 27.10.2010 №05-21/168, яким, в свою чергу, було встановлено завищення вартості робіт за Договорами від 27.03.2009 та від 14.07.2009 на загальну суму 145 035 грн.
01.12.2010 Головне контрольно-ревізійне управління України звернулося до ДП «НАЕК «Енергоатом» з вимогою №32-14/403 про усунення порушень шляхом стягнення з відповідача зайво сплачених коштів у сумі 145 035 грн.
Не погоджуючись з висновками, викладеними у вказаній вимозі, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДФІ про визнання нечинною вимоги від 01.12.10 №32-14/403, мотивуючи тим, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки під час проведення ревізії ДП «НАЕК «Енергоатом» були наданні всі первинні документи, які були витребувані, а тому всі господарські відносини між ДП «НАЕК «Енергоатом» та його контрагентами є законними.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 №2а-19526/10/2670 у задоволенні позовних вимог ДП «НАЕК «Енергоатом» було відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 №2а-19526/10/2670 апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 №2а-19526/10/2670 скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ДП «НАЕК «Енергоатом» до ДФІ в частині визнання протиправним та скасування пункту 7 вимоги від 01.12.210 №32-14/403 Головного контрольно-ревізійного управління України та визнано протиправними та скасування пунктів вказаної вимоги, а саме: 8, 10, 12, 18, 20, 24, 25 і 29; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 залишено без змін.
Постановою від 07.10.2014 №К800/28602/14 Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення; касаційну скаргу ДФІ задоволено; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 №2а-19526/10/2670 скасовано; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013№ 2а залишено в силі.
Позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.09.2014 №45-1122/8432 про повернення зайво сплачених коштів, зокрема, за Договорами від 27.03.2009 та від 14.07.2009 на загальну суму 145 035 грн.
Однак, ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» відповіді на вказану претензію не надало, зайво сплачені кошти за Договорами від 27.03.2009 та від 14.07.2009 на рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» не перерахувало.
Звертаючись з позовом до господарського суду міста Києва, позивач зазначає, що ДП «НАЕК «Енергоатом» сплачено зайві кошти через завищення вартості виконаних підрядних робіт у сумі 145 035 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з ТОВ «БМТ «Південенергомонтаж» на користь позивача вказані грошові кошти.
Згідно з частиною першою статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами частини першої та другої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 1 Порядку проведення перевірки дотримання вимог нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1210, визначено, що цей Порядок визначає механізм проведення Мінрегіоном перевірки дотримання вимог нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 №21-63а14.
Разом з тим, частиною другою статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді реальних збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Також судом встановлено, що ні позивачем, ані Головним контрольно-ревізійним управлінням України не висувалися вимоги до відповідача про внесення змін чи корегування розробленої проектно-кошторисної документації, і така документація на даний час є чинною.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як було встановлено судом, Головне контрольно-ревізійного управління України зверталося до ДП «НАЕК «Енергоатом» з вимогою від 01.12.2010 №32-14/403, на підставі якої позивач довідався про порушення свого права, а тому строк позовної давності у нашому випадку сплинув ще 01.12.2013; крім того, позивач не навів причин зволікання із поданням даної позовної заяви та відповідного клопотання щодо поновлення строку позовної давності не подав.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.
Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.05.2015.
Суддя О. Марченко