Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"18" травня 2015 р. Справа № 911/1372/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України
до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»
та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич»
за участі третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
за участі третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна
секретар судового засідання: пом. судді Новікова І.С.
від прокуратури: Димура А.О. - ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посв. № 000279), Насадчук Ж.Д. - ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посв. № 000518)
від позивача: Федченко С.Б. (довіреність № 2432-03/565 від 27.10.2014 р.)
від відповідача 1: Матура О.І. (довіреність № 18-2795 від 03.11.2014 р.)
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: Зубарєва Н.В. (довіреність № 16 від 12.03.2015 р.)
від третьої особи 2: Марущак Т.О. (довіреність № 13 від 09.04.2015 р.)
Обставини справи:
Заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - позивач) до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - відповідач 1, ДАХК «Артем») та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» (далі - відповідач 2, ДОЗСТ «Славутич») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна.
Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що між відповідачами був укладений договір оренди від 07.09.2010 р. № 36ВА-10, за умовами якого ДАХК «Артем» передала в оренду ДОЗСТ «Славутич» нерухоме майно загальною площею 2142,02 кв.м з метою дитячого оздоровлення. Однак, відповідач 1 не міг самостійно розпоряджатися вказаним майном та виступати орендодавцем за даним договором, оскільки зазначене майно є державним і має площу понад 200 кв.м, у зв'язку з чим уповноваженою на розпорядження спірним майном особою є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Також прокурор наголошував, що у 2010 році передача в оренду державного та комунального майна здійснювалася виключно на конкурсних засадах.
У зв'язку з наведеним прокурор просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов'язати ДОЗСТ «Славутич» повернути державі в особі Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» нерухоме майно Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 2142,02 кв.м та інше майно, визначене в акті приймання - передачі від 07.09.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 р. за вказаним позовом прокурора було порушено провадження у даній справі № 911/1372/15 та, виходячи зі змісту позовної заяви, залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, а також в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій».
Розгляд справи відкладався.
До господарського суду Київської області 27.04.2015 р. позивачем було подане клопотання № 2431-03/212 від 24.04.2015 р. (вх. № 9673/15 від 27.04.2015 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю виконання вимог ухвали суду від 02.04.2015 р. щодо подання оригіналів документів, оскільки на даний час не закінчено процес реорганізації правопопередника позивача - Міністерства промислової політики України, і архівна документація, зокрема, щодо спірного майна, правонаступникові - Міністерству економічного розвитку і торгівлі, на даний час не передана.
До господарського суду Київської області 27.04.2015 р. відповідачем 1 ДАХК «Артем» було подане клопотання № 18-1002 від 24.04.2015 р. (вх. № 9669/15 від 27.04.2015 р.) про долучення документів до матеріалів справи, у тому числі - відзиву № 18-1003 від 24.04.2015 р. на позовну заяву, за змістом якого відповідач 1 проти задоволення позовних вимог прокурора не заперечує, оскільки відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 179 від 08.04.2010 р. «Про передачу майна Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» майно ДОКСТ «Славутич» було передано на баланс Державної акціонерної холдингової компанії «Артем». На підставі цього наказу між Мінпромполітики України та ДАХК «Артем» було складено акт приймання - передачі від 22.04.2010 р. зазначеного державного майна, в якому визначено його перелік. На підставі наказу № 46 від 09.04.2010 р. ДАХК «Артем» було прийнято на баланс майно ДОКСТ «Славутич» і введено до структури Департаменту з соціальних питань. Наказом Міністерства промислової політики України № 272 від 07.06.2010 р. «Про передачу майна до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем» було передбачено внесення зазначеного майна до статутного фонду, однак у зв'язку з тим, що майно ДОКСТ «Славутич» до статутного фонду ДАХК «Артем» не увійшло, наказом Мінпромполітики України № 95 від 19.12.2013 р. «Про прийняття майна» майно комплексу було передано на баланс Державному підприємству «Український державний науково-технічних і проектний інститут промислових технологій» та визнано наказ Міністерства промислової політики України від 07.06.2010 р. № 272 таким, що втратив чинність як такий, що не був реалізований.
До господарського суду Київської області 27.04.2015 р. представником відповідача 2 ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» було подано відзив б/н, б/д на позовну заяву (вх. № 9699/15 від 27.04.2015 р.), за змістом якого товариство проти задоволення позовних вимог у даній справі заперечує, виходячи з наступного.
Згідно з наказом Міністерства промислової політики України № 272 від 07.06.2010 р. «Про передачу майна до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем», до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем» було внесено майно, яке в подальшому передано в оренду ТОВ «ДОЗСТ «Славутич» згідно з договором оренди № 36ВА-10. Передача майна до статутного фонду ДАХК «Артем» свідчить про те, що останній належить вказане майно на праві приватної власності, навіть якщо 100 відсотків акцій ДАКХ «Артем» належить державі. Таким чином, дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не розповсюджується на майно, яке увійшло до статутного фонду ДАХК «Артем», тому і рішення про передачу такого майна в оренду приймається органами управління ДАХК «Артем» в порядку, визначеному статутом компанії.
Таким чином, на переконання відповідача 2, порушень вимог чинного законодавства України при укладанні зазначеного договору оренди ані з боку ДАКХ «Артем», ані з боку ТОВ «ДОЗСТ «Славутич» не було допущено.
Крім того, відповідач 2 вважає, що прокуратурою не доведено факт наявності у відповідачів умислу на нібито порушення інтересів держави та суспільства при укладенні договору, та зазначає, що такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.
Також, на думку відповідача 2, прокурором у позові не зазначено, у чому саме полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано необхідності захисту таких інтересів та не визначено орган, на який покладено обов'язок здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
У судовому засіданні 27.04.2015 р. представники прокуратури позовні вимоги підтримували; представник позивача був присутнім та зазначив про не передання позивачеві на даний час від Міністерства промислової політики України, реорганізація якого не завершена, оригіналів документів, що стосуються спірного майна; представник відповідача 1 ДАХК «Артем» проти задоволення позову прокурора не заперечував; представник відповідача 2 проти позову заперечував; представник третьої особи 2 ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» був присутнім та зазначив, що третя особа 2 проти позову не заперечує, однак фінансування для утримання спірного майна у підприємства є відсутнім.
Представник третьої особи 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області у засідання суду 27.04.2015 р. не з'явився.
Поряд з цим, судом було встановлено, що у п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 02.04.2015 р. про порушення провадження у даній справі було допущено описку в зазначенні найменування третьої особи 1, а саме - замість «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області» вказано «Регіональне відділення Фонду державного майна України», у зв'язку з чим ухвалою господарського суду від 27.04.2015 р. про відкладення розгляду справи також було виправлено допущену у п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 02.04.2015 р. у даній справі описку, а саме - у зазначенні найменування третьої особи 1 замість «Регіональне відділення Фонду державного майна України» читати «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області».
14.05.2015 р. до господарського суду Київської області представником позивача - Мінекономрозвитку України було подано пояснення № 2431-03/240 від 14.05.2015 р., відповідно до якого наказом Мінпромполітики від 08.04.2010 р. № 179 «Про передачу майна Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» майно вказаного комплексу було передано на баланс Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» та складено акт приймання-передачі від 22.04.2010 р., в якому визначено його перелік. На підставі наказу від 09.04.2010 р. № 46 ДАХК «Артем» прийнято на баланс майно ДОКСТ «Славутич» і введено до структури Департаменту з соціальних питань, як підрозділу без права юридичної особи. Наказом Мінпромполітики від 07.06.2010 р. № 272 «Про передачу майна до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем» було передбачено внесення зазначеного майна до статутного фонду ДАХК «Артем», однак у зв'язку з тим, що майно ДОКСТ «Славутич» до статутного фонду ДАХК «Артем» не увійшло, наказом Мінпромполітики від 19.12.2013 р. № 95 «Про прийняття майна» зазначене майно було передано на баланс ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ДП «УкрНТІ «Промтехнологія»), а наказ Мінпромполітики від 07.06.2010 р. № 272 «Про передачу майна до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем» втратив чинність як такий, що не був реалізований.
Відповідно, укладений між ДАХК «Артем» та ЗАТ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» договір оренди від 07.09.2010 р. № 36ВА-10 нерухомого майна загальною площею 2142,02 кв.м та іншого майна, визначеного в акті приймання-передачі від 07.09.2010 р., суперечить ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 01.01.2010 р.), за якою орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а також підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м на одне підприємство.
Також позивач наголошує на тому, що у ДАХК «Артем» не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання договору оренди від 07.09.2010 р. № 36ВА-10 нерухомого майна, в той час як представник ТОВ «ДОЗСТ «Славутич» у наданому до суду відзиві зазначає, що майно ДОКСТ «Славутич» було внесено до статутного фонду та перебувало у приватній власності ДАХК «Артем», але при цьому жодного належного та допустимого доказу в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не надає.
Крім того, на переконання позивача, під час укладання договору оренди від 07.09.2010 р. № 36ВА-10 не було дотримано імперативної норми статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до якої передача в оренду державного та комунального майна здійснювалася у 2010 році виключно на конкурсних засадах.
Таким чином, орендодавцем зазначеного майна міг бути лише Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення по Київській області, і передача в оренду майна ДОКСТ «Славутич» мала б здійснитися виключно на конкурсних засадах.
14.05.2015 р. до господарського суду Київської області прокурором, який бере участь у справі, були подані пояснення (нормативно-правове обґрунтування позовних вимог) № 08/3-23586-15 від 14.05.2015 р., згідно з якими прокурор наголошував на тому, що оскільки ДАХК «Артем» при укладанні договору не мав повноважень самостійно розпоряджатися державним майном ДОКСТ «Славутич» та не мав необхідних обсягів цивільної дієздатності, вказаний договір оренди суперечить вимогам ст. 203 ЦК України і є недійсним. Правочин, який не відповідає вимогам закону, не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Крім того, вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України це свідчить про його нікчемність. Враховуючи, що у даному випадку правочин з укладання договору оренди державного майна відповідно до ст.ст. 215, 228 ЦК України є нікчемним, то згідно зі ст. 216 ЦК України він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно із ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
З огляду на викладене прокурор просить суд визнати нікчемний правочин недійсним та застосувати наслідки недійсного правочину шляхом зобов'язання ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» повернути державі в особі Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» нерухоме майно Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» в с. Циблі, Переяслав- Хмельницького району Київської області загальною площею 2142,02 кв.м та інше майно, визначене в акті приймання - передачі від 07.09.2010 р.
18.05.2015 р. представником третьої особи 2 ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» було подано до господарського суду пояснення у справі № 75-05/15 від 15.05.2015 р., за змістом яких третя особа 2 зазначила про те, що на виконання наказу Міністерства промислової політики України від 19.12.2013 р. № 95, було створено комісію з приймання-передачі державного майна ДАХК «Артем» до Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ДП «УкрНТІ «Промтехнологія»). На виконання вищезазначеного наказу, 27.12.2013 р. членами комісії з приймання-передачі державного майна від ДАХК «Артем» до ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» було підписано акт приймання - передачі державного майна, у тому числі - того, яке перебувало у ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» в оренді за вищезазначеним договором оренди.
24 квітня 2014 року ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» направило до ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» лист, в якому повідомило, що у зв'язку з тим, що ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» є державним підприємством, і не має повноважень по укладанню, переукладанню договорів оренди, для укладання договору оренди вищезазначеного майна на новий строк, товариству необхідно звернутися з ініціативою про продовження договору оренди, або переукладанню його на новий строк до Фонду державного майна України. Проте, станом на 15 травня 2015 року вищезазначений договір оренди так і не був переукладений. Окрім того, ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» неодноразово зверталося до Міністерства промислової політики України, а після передачі підприємства до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, - вже до нового органу управління підприємством, з проханням вирішити питання щодо вищезазначеного майна шляхом передачі його в оренду, або надання дозволу на відчуження вищезазначеного майна. Дані звернення ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» було вимушене робити, оскільки утримання майна в належному стані, недопущення його руйнування та його охорона потребують значних витрат, однак у ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» немає коштів на утримання майна, що є предметом спору.
Водночас третя особа 2 наголосила, що майно, яке є предметом спору у справі, є державною власністю і перебуває на балансі підприємства.
Виходячи з наведеного, ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» не заперечує проти позовних вимог, проте вважає за необхідне звернути увагу на те, що кошти на утримання спірного майна у ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» відсутні; знайти нових орендарів на вищезазначене майно буде дуже складно, оскільки державі в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (балансоутримувач - ДП «УкрНТІ «Промтехнологія») належить лише частина майна, що перебуває на території дитячого оздоровчого табору «Славутич»; котельня, яка забезпечує підтримку необхідної температури у приміщеннях табору, належить ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич»; усі договори з постачальними організаціями також укладені з ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич».
18.05.2015 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки «представника позивача».
Клопотання залишене судом без задоволення з огляду на таке.
Згідно з приписами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
У зв'язку з ненаданням відповідачем 2 будь-яких доказів неможливості прибуття в засідання суду уповноваженого представника, який брав участь у даній справі раніше, як і будь-яких доказів неможливості направлення юридичною особою до суду керівника або іншого представника юридичної особи, підстави для задоволення клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи є відсутніми.
У судовому засіданні 18.05.2015 р. представники прокуратури, позивача, відповідача 1 та третіх осіб позовні вимоги підтримували; представник відповідача 2 до суду не з'явився.
У судовому засіданні 18.05.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та інших учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 р. № 575-р «Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації «Укрбудматеріали» було передано до сфери управління Міністерства промислової політики України Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» (далі - ДОКСТ «Славутич»), який знаходиться в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 179 від 08.04.2010 р. «Про передачу майна Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» майно ДОКСТ «Славутич» було передано на баланс Державної акціонерної холдингової компанії «Артем».
На виконання наказу № 179 від 08.04.2010 р. між Мінпромполітики України та ДАХК «Артем» було складено акт приймання-передачі від 22.04.2010 р. зазначеного державного майна, в якому визначено його перелік.
На підставі наказу № 46 від 09.04.2010 р. ДАХК «Артем» було прийнято на баланс майно ДОКСТ «Славутич» і введено його до структури Департаменту з соціальних питань як підрозділу без права юридичної особи.
Наказом Міністерства промислової політики України № 272 від 07.06.2010 р. «Про передачу майна до статутного фонду (капіталу) ДАХК «Артем» було передбачено внесення зазначеного майна до статутного фонду ДАХК «Артем».
У зв'язку з тим, що майно ДОКСТ «Славутич» до статутного фонду ДАХК «Артем» не було внесено, наказом Мінпромполітики України № 95 від 19.12.2013 р. «Про прийняття майна» майно комплексу було передано на баланс Державному підприємству «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ДП «УкрНТІ «Промтехнологія»), при цьому попередній наказ № 272 від 07.06.2010 р. було визначено як такий, що втратив чинність, оскільки не був реалізований.
Між тим, 07.09.2010 р. ДАХК «Артем» та ЗАТ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» було укладено договір оренди № 36ВА-10 нерухомого майна загальною площею 2142,02 кв.м та іншого майна ДОКСТ «Славутич», визначеного в акті приймання-передачі від 07.09.2010 р., зі строком дії договору до 07.08.2013 р.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору вартість майна згідно незалежної експертної оцінки на 07.06.2010 р. становила 502868 грн. 50 коп. Майно передане в строкове платне користування для використання з метою дитячого оздоровлення.
Додатковою угодою від 31.03.2011 р. № 1 сторонами внесено зміни до договору в частині реквізитів орендаря у зв'язку з тим, що ЗАТ «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Славутич» було припинено шляхом перетворення у ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич».
Додатковою угодою від 02.07.2013 р. б/н сторони продовжили строк дії договору до 30.05.2014 р.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначає, що вказаний договір оренди № 36ВА-10 нерухомого майна від 07.09.2010 р. є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом; він укладений усупереч вимогам ст. 203 ЦК України, в порушення публічного порядку та поза межами цивільної дієздатності ДАХК «Артем», у зв'язку з чим спірне майно підлягає поверненню державі.
Розглянувши наявні у матеріалах справи докази та дослідивши позиції сторін у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора у даній справі підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відовідно до абз. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Крім того, відповідно до абз. 4 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підприємства, установи та організації є орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.
Враховуючи наведені норми закону, ДАХК «Артем» не могла самостійно розпоряджатися спірним майном та виступати орендодавцем вказаного вище державного майна, загальна площа якого відповідно до договору складає 2142,02 кв.м.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Водночас, статтею 72 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» було встановлено, що у 2010 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам; музеям; підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні); громадським організаціям ветеранів; громадським організаціям інвалідів; центрам професійної, соціальної реабілітації інвалідів та центрам ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів, яким визначена доцільність надання державної допомоги відповідно до статей 141, 142 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; Пенсійному фонду України та його органам; державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження; вітчизняним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); релігійним організаціям для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.
Як слідує з матеріалів справи, доказів передачі спірного державного майна в оренду на конкурсних засадах, як і доказів належності відповідача 2 до кола зазначених вище суб'єктів, на яких поширюються винятки, встановлені ст. 72 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», до справи не надано.
Натомість, згідно з листом Фонду державного майна України від 19.03.2015 р., оригінал якого долучено до матеріалів справи, договір оренди № 36ВА-10 від 07.09.2010 р. ним не укладався, не погоджувався та інформація щодо зазначеного договору у Фонді відсутня.
Слід зазначити, що статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Оскільки ДАХК «Артем» при укладанні договору не мала повноважень самостійно розпоряджатися державним майном ДОКСТ «Славутич», і, відповідно, не мала необхідних обсягів цивільної дієздатності, вказаний договір оренди суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.
За вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Поряд з цим, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою (ч.ч. 2, 3 ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений відповідачами у даній справі правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави, що відповідно до ст. 228 ЦК України свідчить про його нікчемність.
Враховуючи, що спірний правочин з укладання договору оренди державного майна відповідно до ст.ст. 215, 228 ЦК України є нікчемним, то згідно зі ст. 216 ЦК України він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.
Згідно із ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Як зазначено у пп. 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до пп. 7 п. 4 Положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1538 від 02.11.2006 р., Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснювало відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 459 від 20.09.2014 р. «Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі» постанова Кабінету Міністрів України № 1538 від 02.11.2006 р. «Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України» втратила чинність.
Указом Президента України № 634/2011 від 31.05.2011 р. було встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Міністерства промислової політики України в частині формування та реалізації промислової політики.
Таким чином, на даний час державне майно ДОКСТ «Славутич» знаходиться в оперативному управлінні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та згідно з наказом Мінпромполітики України № 95 від 19.12.2013 р. перебуває на балансі Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ДП «УкрНТІ «Промтехнологія»).
З матеріалів справи слідує, що майно Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» після закінчення дії спірного договору оренди, тобто після 30.05.2014 р., ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» не приймалося. Відтак, на теперішній час держава позбавлена можливості здійснювати функції власника спірного майна, оскільки вказане державне майно перебуває у володінні ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич».
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі, визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зобов'язання ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» повернути державі в особі Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» нерухоме майно Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич» в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 2142,02 кв.м та інше майно, визначене в акті приймання - передачі від 07.09.2010 р.
Решта доводів та посилань учасників судового процесу наведених вище висновків господарського суду не спростовують.
Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Поряд з цим, згідно з п. 2.2 тієї ж постанови Пленуму, статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як слідує з матеріалів справи, за позовом прокурора у даній справі підлягає стягненню до Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору за вимогою про визнання правочину недійсним та 10057,37 грн. (2% від 502868,50 грн. - вартості майна, переданого в оренду) судового збору за вимогою про зобов'язання повернути майно.
Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів 1 та 2 в рівних частинах шляхом стягнення до Державного бюджету України по 5637,69 грн. судового збору з кожного з відповідачів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди № 36ВА-10 від 07.09.2010 р., укладений між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код 14307699) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» (08454, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі, вул. Героїв Дніпра, 1, код 32783583).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» (08454, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі, вул. Героїв Дніпра, 1, код 32783583) повернути державі в особі Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б, код 13697008) нерухоме майно Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу «Славутич», с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, загальною площею 2142,02 кв. м. та інше майно, визначене в акті приймання-передачі від 07.09.2010 р.
4. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код 14307699) до Державного бюджету України 5637 (п'ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 69 коп. судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Славутич» (08454, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Циблі, вул. Героїв Дніпра, 1, код 32783583) до Державного бюджету України 5637 (п'ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 69 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 25.05.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна