Рішення від 19.05.2015 по справі 910/10384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/10384/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТС-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн»

про стягнення коштів в розмірі 49 789,13 грн.

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Манжос О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: Цісар В.І. (генеральний директор - за наказом).

В судовому засіданні 19 травня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТС-Україна», 22 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № 1 від 16.04.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн», про стягнення коштів в розмірі 49 789,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № ОТС АП 06/12 від 07.06.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10384/15, розгляд справи призначено на 19.05.2015 року.

13 травня 2015 року представник позивача через відділ діловодства подав письмові пояснення та додаткові документи, які були долучені судом до матеріалів справи.

Позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 13.05.2015року через відділ діловодства, а також в судовому засіданні 19.05.15 року подав до суду письмові пояснення вих. № 12/05-01 від 12.05.2015 року та № 19/05-15 від 19.05.2015 року, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТС-Україна» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн» заборгованість за договором поставки № ОТС АП 06/12 від 07.06.2012 року в сумі 42 289,13 грн., з них основного боргу - 25 773,19 грн., пені /п. 9.2. договору/ - 7 868,15 грн., 3% річних - 746,24 грн. та інфляційні втрати - 7 901,55 грн. у зв'язку з проведенням часткової оплати.

Як зазначено в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Отже, виходячи зі змісту зазначених вище пояснень позивача, а також положень раніше поданої позовної заяви вих. № 1 від 16.04.2015 року, суд вважає за необхідне розглядати зазначені документи позивача як зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 19.05.2015 року представники сторін письмово підтвердили наявність боргу відповідача перед позивачем станом на дату винесення рішення.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки ОТС АП 06/12 від 07.06.2012 року (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця стрічки двохсторонні та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму - 63 555,37 грн., при цьому, позивач вказує, що покупець лише частково здійснив оплату вартості поставленого йому постачальником товару на суму 30 282,18 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 33 273,19 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахування поданого позивачем пояснення, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами п. 6.1 Договору, постачальник зобов'язаний передати товар відповідно до умов цього Договору, а також вимагати вчасної оплати поставленого товару відповідно до п. 6.1.3 Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. З цього моменту постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару покупцю.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що умови оплати кожної окремої партії товару становлять 100% попередньої оплати.

У відповідності до п. 7.3 Договору оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 07 червня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № ОТС АП 06/12, за п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця стрічки двохсторонні та аксесуари до них, в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору з серпня 2014 року по березень 2015 року позивач передав товар на суму 63 555,37 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 1170, 1221, 1336, 1373, 1375, 1446, 1447, 1750, 15, 303 (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом на відповідних накладних, а також підписом на довіреностях, виданих на представників відповідача - Вовкотруба О.В. та Велігоши П.С., які прийняли товар.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за Договором покупець належним чином не виконав, в передбаченому Договором порядку та строк, отриманого згідно видаткових накладних №№: 1170, 1221, 1336, 1373, 1375, 1446, 1447, 1750, 15, 303 товару з червня 2014 по березень 2015 року в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором перед продавцем в розмірі 33 273,19 грн., що і стало підставами заявленої позовної заяви вих. № 1 від 16.04.2015 року. Відповідачем, в свою чергу, вказаний факт наявності заборгованості не спростовано.

Окрім того, представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що після подання позовної заяви до суду відповідачем було частково сплачено борг в розмірі 7500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №95 від 24.04.2015 року, а тому на момент винесення рішення у справі основний борг складав 25 773,19 грн. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Як встановлено судом, відповідачем було проведено оплату наступних рахунків:

- 16.10.2014 року - рахунку № 1239 від 06.08.2014 року за видатковою накладною №1170 від 07.08.2014 року в сумі 11 421, 24 грн. (що підтверджується платіжним дорученням № 840 від 16.10.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи);

- 16.10.2014 року - рахунку № 1403 від 29.08.2014 року за видатковою накладною №1336 від 01.09.2014 року в сумі 6 208,20 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №840 від 16.10.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи);

- 16.10.2014 року - рахунку № 1454 від 05.09.2014 року за видатковою накладною №1375 від 05.09.2014 року в сумі 912,60 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №840 від 16.10.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи);

- 29.10.2014 року - рахунку № 1301 від 13.08.2014 року за видатковою накладною №1221 від 14.08.2014 року частково в сумі 3000 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №879 від 29.10.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи);

- 05.12.2014 року - рахунку № 1525 від 18.09.2014 року за видатковою накладною №1447 від 19.09.2014 року в сумі 2 351,34 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №979 від 05.12.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи);

- 12.03.2015 року - рахунку № 363 від 04.03.2015 року за видатковою накладною №303 від 04.03.2015 року в сумі 1064,80 грн. та в сумі 5 324 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями №48 та №49 від 12.03.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи);

- 24.04.2015 року - рахунку № 1453 від 05.09.2014 року за видатковою накладною №1373 від 05.09.2014 року частково в сумі 7500 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №95 від 24.04.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не спростовано наявність заборгованості за Договором, а також те, що останній продовжує частково погашати заборгованість, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з покупця на користь постачальника грошових коштів за поставлений товар в розмірі 25 773,19 грн. (з розрахунку - 63 555,37 грн. /поставлений товар/ - 37 782,18 грн. /частково сплачений товар/).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до 8.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції

Нормами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п.1.9 Постанови Пленуму від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи факт прострочення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з покупця на користь продавця в межах 182 днів прострочення суми пені в розмірі 5 983,78 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 78 копійок) за порушення терміну оплати продукції. Періоди нарахування пені та її розрахунок наведені нижче.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

11421.2408.08.2014 - 15.10.20146912.5000 %0.068 %*539.77

6352.2015.08.2014 - 28.10.20147512.5000 %0.068 %*326.31

6208.2002.09.2014 - 15.10.20144412.5000 %0.068 %*187.10

1137606.09.2014 - 12.11.20146812.5000 %0.068 %*529.84

1137613.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*741.78

1137606.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*316.03

1137604.03.2015 - 06.03.2015330.0000 %0.164 %*56.10

912.6006.09.2014 - 15.10.20144012.5000 %0.068 %*25.00

12282.3019.09.2014 - 12.11.20145512.5000 %0.068 %*462.69

12282.3013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*800.87

12282.3006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*341.21

12282.3004.03.2015 - 19.03.20151630.0000 %0.164 %*323.04

2351.3420.09.2014 - 12.11.20145412.5000 %0.068 %*86.97

2351.3413.11.2014 - 04.12.20142214.0000 %0.077 %*39.68

1399.3230.10.2014 - 12.11.20141412.5000 %0.068 %*13.42

1399.3213.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*91.24

1399.3206.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*38.87

1399.3204.03.2015 - 03.04.20153130.0000 %0.164 %*71.31

4863.3714.01.2015 - 05.02.20152314.0000 %0.077 %*85.81

4863.3706.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*135.11

4863.3704.03.2015 - 03.04.20153130.0000 %0.164 %*247.83

6388.8005.03.2015 - 11.03.2015730.0000 %0.164 %*73.51

3352.2015.08.2014 - 12.11.20149012.5000 %0.068 %*206.64

3352.2013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.077 %*218.58

3352.2006.02.2015 - 12.02.2015719.5000 %0.107 %*25.07

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 653,61 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 61 копійка) 3% річних. Періоди нарахування 3% річних та їх розрахунок наведені нижче.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

33273.1908.08.2014 - 03.04.20152393 %653.61

Також Господарський суд міста Києва, перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, вважає обґрунтованими позовні вимоги про їх стягнення в розмірі 7 901,55 грн. (сім тисяч дев'ятсот одна гривня 55 копійок).

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахування пояснень позивача у справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 40 312,13 грн. з них основного боргу - 25 773,19 грн., пені - 5 983,78 грн., індексу інфляції - 7 901,55 грн. та 3% річних - 653,61 грн.

Відносно питання розподілу господарських витрат у справі № 910/10384/15, суд вважає за необхідне зазначити правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в п.17 Інформаційного листа 01-8/2351 від 20.10.2006року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", відповідно до якої у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Господарський суд, враховуючи загальну суму ціни позову в розмірі 40 312,13 грн., дійшов висновку, що судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 479,24 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн» (ЄДРЮОФОП 33888825, адреса: 01135, м. Київ, вул. Пестеля, буд. 11), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТС-Україна» (ЄДРЮОФОП 37547735, адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Рильського Максима, буд. 7-Г, кв. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 25 773,19 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 19 копійок), пені - 5 983,78 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 78 копійок), індексу інфляції - 7 901,55 грн. (сім тисяч дев'ятсот одна гривня 55 копійок), 3% річних - 653,61 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні 61 копійка) та судові витрати - 1 479,24 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять гривень 24 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.05.2015 року.

Суддя О.С. Комарова

Попередній документ

44373782

Наступний документ

44373785

Інформація про рішення:

№ рішення:	44373783
№ справи:	910/10384/15
Дата рішення:	19.05.2015
Дата публікації:	29.05.2015
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи: