ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.05.2015Справа №910/8117/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 36406512
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 34047020
про стягнення 71 207 716,59 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Ковальов С.В. - по дов.
від відповідача: Русскіна О.В. - по дов.
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.04.2015р. оголошувалась перерва до 20.05.2015р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ про стягнення 71 207 716,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов договору №070214-Л від 07.02.2014р. про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в частині повернення грошових коштів на підставі заяви клієнта про закриття рахунку.
Відповідач у відзиві б/н від 22.04.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, оскільки на підставі Постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України рішенням №51 від 02.03.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію, а отже, на думку відповідача, у відповідності до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути задоволено кредиторські вимоги до банку.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2015р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені сторонами та третьою особою документи, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою №320 від 16.08.2006р. Правління Національного банку України, кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (банк) та Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» (кореспондент) було укладено договір №070214-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, у відповідності до п.1.1 якого банк для ведення розрахунків відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок «Лоро» в українських гривнях та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки і здійснює обслуговування рахунку.
Як свідчать матеріали справи, на підставі означеного правочину Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було відкрито кореспондентський рахунок №16002804064 в українських гривнях.
За умовами п.3.10 договору №070214-Л від 07.02.2014р. банк проводить операції по кореспондентському рахунку відповідно до чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами правочину.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами і скріплення печатками сторін та діє протягом необмеженого строку.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.1066-1076 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №070214-Л від 07.02.2014р. про відкриття та ведення кореспондентського рахунку як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч.ч.1, 3 ст.1075 Цивільного кодексу України).
Обов'язок банку повернути кореспонденту залишок грошових коштів у разі закриття кореспондентського рахунку також передбачено п.2 глави 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою №320 від 16.08.2006р. Правління Національного банку України.
За умовами п.6.2 договору №070214-Л від 07.02.2014р. кореспондент повідомляє банк про свій намір закрити кореспондентський рахунок у письмовому вигляді.
З моменту одержання письмового повідомлення кореспондента про закриття кореспондентського рахунку банк припиняє приймати від кореспондента доручення на виконання активних операцій по відповідному рахунку і протягом трьох робочих днів після одержання такого повідомлення зобов'язаний перерахувати залишок коштів на рахунок, зазначений кореспондентом в іншому банку.
Як свідчать матеріали справи, 25.02.2015р. Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою №230 від 25.02.2015р. про закриття, в тому числі, кореспондентського рахунку №16002804064 та перерахування залишку грошових коштів в сумі 71 207 716,59 грн. на кореспондентський рахунок №16008000123120 в Публічному акціонерному товаристві «КБ Хрещатик».
Факт отримання наведеного повідомлення відповідачем під час розгляду справи 910/8117/15-г не заперечувався.
Наявність на момент звернення кореспондента з заявою до банку наведеної суми залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.
Отже, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, а також умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виник обов'язок з повернення залишку грошових коштів з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», відкритого на підставі договору №070214-Л від 07.02.2014р., строк виконання якого настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» свої зобов'язання в частині повернення залишку грошових коштів з рахунку №16002804064 Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» виконано не було, на визначений позивачем рахунок у Публічному акціонерному товаристві «КБ Хрещатик» кошти не перераховано.
За таких обставин, судом встановлено, що банк, отримавши від позивача заяву про закриття рахунку та повернення залишку грошових коштів, не виконав свої зобов'язання з розрахунків з кореспондентом, встановлені договором №070214-Л від 07.02.2014р. та Цивільним кодексом України, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним Публічному акціонерному товариству «Авант-Банк» майном, яким у розумінні ст.ст.177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.
Однак, виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного.
Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
У відповідності до ч.1 ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено відсутність обмежень прав Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», як власника кореспондентського рахунку, розпоряджатися грошовими коштами.
Як встановлено судом, на підставі Постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015р. прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).
За таких обставин, станом на момент вирішення спору по суті у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Пунктом 6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.
У відповідності до ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
З приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, у даному випадку виключення, що передбачені п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач є кредитором банку, а не вкладником, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодекс України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Як було встановлено вище, зобов'язання відповідача виникли з договору про відкриття кореспондентського рахунку та полягають у поверненні залишку грошових коштів з рахунку кореспондента у зв'язку з його закриттям.
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариствіа «Дельта Банк» не задовольняються. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 23.12.2014р., від 18.02.2015р., від 13.01.2015р., від 15.01.2015р., від 18.02.2015р., від 29.04.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/9228/14, №910/9508/14, №910/13843/14, №915/913/14, №910/9229/14 та №910/5560/14 і постановах від 25.03.2015р. й 22.04.2015р. Верховного Суду України по справах №3-24гс15 та №363гс15.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.
Відтак, виконання Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» вимог Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Постанови №150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення 71 207 716,59 грн. підлягають залишенню без задоволення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ про стягнення 71 207 716,59 грн.
У судовому засіданні 20.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 25.05.2015р.
Суддя Любченко М.О.