ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/6193/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про стягнення 10 298,39 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 298,39 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/6193/15-г, слухання справи призначено на 21.04.2015 року.
01.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2015 року.
20.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".
Представники сторін в судове засідання 12.04.2015 року не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2015 року.
У судове засідання 14.05.2015 року представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
14 червня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Кияненко А.С. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 934677-02-19-01, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2013 року у м. Суми по вул. 20 років Перемоги сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ та автомобіля марки "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА, яким керував Мощенко М.О.
ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Зарічного районного суду міста Суми від 09.09.2013 року у справі № 591/7198/13-п.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9568428 від 12.11.2012 року.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ отримав механічні пошкодження.
Відповідно до рахунку № 5680 від 28.08.2013 року, наданого ФОП "Валявський В.А." вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ в результаті його пошкодження при спірній ДТП становить 10 134,00 грн. без ПДВ.
Позивач, виходячи з рахунку № 5680 від 28.08.2013 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 9 425,04 грн., про що склав страховий акт № 4949-02 від 14.11.2013 року та розрахунок суми страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 934677-02-19-01 від 14.06.2013 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 9 425,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13817 від 14.11.2013 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Зважаючи на вищенаведене, 21.05.2014 року позивач, звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 9 425,04 грн.
Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.
Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/9568428 від 12.11.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 8 915,04 грн., 1 249,99 грн. інфляційних нарахувань, 133,36 грн. три проценти річних.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА, яким керував Мощенко М.О, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія, який керував автомобілем "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Зарічного районного суду міста Суми від 09.09.2013 року у справі № 591/7198/13-п.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Ваз 2106", державний номер ВМ 9315 АА, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9568428 від 12.11.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 12.11.2012 року до 11.11.2013 року.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/9568428) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Ford", державний номер ВМ 1197 АХ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9568428 від 12.11.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 934677-02-19-01 від 14.06.2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9568428 від 12.11.2012 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 8 915,04 грн.
Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 8 915,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 8 915,04 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 249,99 грн. інфляційних нарахувань, 133,36 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 23.08.2014 року по 20.02.2015 року.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.
У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав саме грошовий спосіб відшкодування шкоди.
При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 2079 від 21.05.2014, яка була отримана відповідачем 23.05.2014 року що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8300135952845.
Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з викладеним, положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, що підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.08.2014 року по 20.02.2015 року, є арифметично вірними, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 1 249,99 грн. інфляційних нарахувань та три проценти річних у розмірі 133,36 грн. підлягають задоволенню.
Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) 8 915 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн., 04 коп. страхового відшкодування, 1 249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних нарахувань, 133 (сто тридцять три) грн. 36 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено 19.05.2015 року
Суддя С.В. Стасюк